З ким буде проживати дитина після припинення спільного проживання подружжя?

Припинення спільного проживання подружжя несе їм безліч проблем і питань. Одне з головних: з ким залишиться жити дитина? З матір'ю чи батьком?

Суперечка про визначення місця проживання дитини - одна з найболючіших і юридично складних судових процесів.

Згідно зі ст.160 Сімейного кодексу України, якщо дитина не досягла 10 років, то її місце проживання дитини визначається за згодою батьків.

Якщо дитина вже досягла 10 років, місце проживання визначається за спільною згодою батьків і самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

Договір батьків щодо дитини

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини (ч.4 ст.157 Сімейного кодексу України). Договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Документ може бути укладений подружжям, що перебувають у шлюбі, а також тими, хто вже розірвав його. Також угода може бути укладена особами, які проживають або проживали в цивільному шлюбі, і, в разі, коли шлюб ще не розірваний, але подружжя вже проживають окремо.

Дійти згоди не вийшло

Якщо згоди з даного питання батькам не вдалося досягти, то для вирішення питання необхідно спочатку звернутися до органу опіки та піклування; а вже потім звертатися з позовом до суду, який буде залучати орган опіки та піклування.

Для вирішення спору про проживання дитини органом опіки та піклування, один з батьків повинен звернутися в службу у справах дітей за місцем проживання дитини і подати наступні документи:

1. заява;
2. копію паспорта;
3. довідку про зареєстрованих осіб у житловому будинку;
4. довідку з місця навчання (виховання) дитини;
5. довідку з ДВС про сплату аліментів (за наявності);
6. копію свідоцтва про народження дитини;
7. копія свідоцтва про укладення шлюбу або рішення суду про його розірвання.

Вищезазначений орган призначає дату засідання комісії (воно проводиться не рідше, ніж один раз на місяць). В результаті бесіди з обома батьками, і беручи до уваги обстеження матеріально-побутових умов проживання, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, ставлення дитини до кожного з них та інші обставини, комісія виносить відповідне рішення.

Звернення до суду

Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви про визначення місця проживання дитини тим з батьків, хто бажає (позивачем), щоб з ним залишилась проживати дитина до іншого з батьків (відповідача). Така заява подається до суду за місцем реєстрації відповідача з обов'язковою оплатою судового збору.

До позовної заяви позивачу необхідно додати:

• свідоцтво про народження дитини;
• свідоцтво про шлюб або рішення суду про розірвання шлюбу (за наявності);
• довідку про сплату аліментів або заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини;
• докази фактичного проживання дитини з одним з батьків;
• характеристика зі школи або дитячого садка;
• клопотання про виклик свідків;
• характеристику з місця роботи та місця проживання;
• копію декларації про доходи;
• акт обстеження матеріально-побутових умов проживання;
• квитанцію про сплату судового збору.

Суд повинен почати розгляд справи по суті не пізніше, ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а в разі продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (ст.210 Цивільного процесуального кодексу України).

В якості третьої сторони в судовий процес обов'язково повинен бути залучений орган опіки та піклування тієї місцевості, де фактично проживає дитина. Третя сторона подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі даних, отриманих в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, які бажають проживати разом з дитиною і брати участь у її вихованні. Про результати обстеження складається акт, який долучається до матеріалів справи і оцінюється судом. Відповідно, суд може не погодитися з даним висновком, якщо буде бачити, що він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини.

Думка дитини

Ст.171 Сімейного кодексу передбачає, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються його особисто, а також питань сім'ї.

У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, робляться вони державними або приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини. Тому, важливо відзначити, що першочергове значення при прийнятті рішення суд надає інтересам дитини, враховуючи її думку.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини, суди, перш за все, повинні виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому її психоемоційний стан, вік і стан здоров'я, поведінку батьків щодо дитини і виконання ними своїх батьківських обов'язків.

За матеріалом: БПД