Верховний Суд постановив: заперечення проти позбавлення батьківських прав не є проявом інтересу до дитини

«Факт заперечення батька дитини проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини і реальне бажання змінити поведінку», - постановив КЦС ВС у справі №459/3411/18.

У 2018 році до суду звернувся виконавчий комітет Червоноградської міської ради Львівської області з позовом в інтересах малолітньої особи до батька дитини про позбавлення батьківських прав. Мати дитини вже позбавлена батьківських прав (з 2012 року). З 2015 року сім'я перебуває під соціальним супроводом - в сім'ї неодноразово були ситуації, які вимагали увагу комісії з питань захисту прав дитини. На зауваження та рекомендації членів комісії батько не реагував, поводився агресивно. Також у позові вказали, що у 2018 році дитина (за допомогою хресної) звернулася до міського центру соціальних служб через наявність тілесних ушкоджень, які наніс їй батько. Факт побиття підтверджений Червоноградською Центральною міською лікарнею. Після цього відносно чоловіка було зареєстровано кримінальне провадження за ч.1 ст. 125 КК України, а дитина тимчасово влаштована в притулок. Без попередження чоловік наніс візит до притулку, де поводився агресивно, внаслідок чого був викликаний наряд поліції.

У позові вказувалося, що батько здійснював насильство щодо дитини, не дбав про неї, не оплачує комунальні послуги, а сама дитина категорично заперечує можливість повернення до батька і не хоче з ним спілкуватися.

У зв'язку з цим, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав щодо дочки.

Суди першої та апеляційної інстанції встали на бік позивача і задовольнили позов: батько позбавлений батьківських прав щодо дочки. Вони аргументували це тим, що відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками батька, не дбає про фізичний і духовний розвиток дочки, не створює умов для нормального спілкування з нею.

Крім того, відповідач жорстоко поводився з дочкою, що полягає у фізичному і психологічному насильстві, застосовував неприпустимі методи виховання, принижував людяну гідність дитини.

Батько дитини з рішеннями судів не погодився і, посилаючись на порушення норм матеріального права і неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, і прийняти нове рішення, яким постановлять відмовити в задоволенні позову.

КЦС ВС розглянув справу і нагадав:

Відповідно до ч.1 ст.19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає всіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності турботи або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин повинно здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та / або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують його до жебрацтва і бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності провини в діях батьків.

Розлучення з батьками є необхідним, коли, наприклад, батьки жорстокого поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Суди попередніх інстанцій при розгляді зазначеної справи врахували, що батько дівчинки притягувався до адміністративної відповідальності у зв'язку з невиконанням ним обов'язків по вихованню дитини. Відносно нього розглядається кримінальне провадження за фактом побиття малолітньої дитини. Батькові повідомили про підозру у заподіянні малолітній особі легких тілесних ушкоджень, а саме: у застосуванні до дочки фізичного насильства, яке виразилося в умисному нанесенні їй множинних ударів руками та ременем, чим потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, тулубі, гомілках, передпліччі, правій кисті, на обох стегнах, в області лівого гомілково-ступневого суглоба.

Поведінка батька щодо дитини не змінилася. Відповідач відмовляє у доступі до житла директору та психологу Червоноградського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Дитина висловлює небажання повертатися до батька і просить позбавити батька батьківських прав.

ВС підводить підсумок: враховуючи, що в матеріалах справи є безперечні і достатні докази, які свідчать, що батько дівчинки свідомо не виконує обов'язки по вихованню і розвитку дитини, застосовував фізичне насильство, що спричинило дитині тілесні ушкодження, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Верховний Суд вказує:

Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини і реальне бажання змінити поведінку.

У зв'язку з перерахованим вище, КЦС ВС залишає касаційну скаргу батька дитини без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

-