СП КГС ВС щодо правової природи договору користування торговельним місцем та порядку його поновлення

Договір користування торговельним місцем на ринку не є договором оренди комунального майна у розумінні Закон України «Про оренду державного та комунального майна», а тому дія цього Закону, зокрема щодо автоматичного продовження договору на період воєнного стану, на такі правовідносини не поширюється. Водночас до таких договорів застосовуються загальні положення ЦК України, у тому числі щодо їх поновлення у разі продовження користування майном після закінчення строку та відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця. 

Предметом розгляду КГС ВС стала касаційна скарга ФОП за позовом КП до скаржника про зобов’язання вчинити дії. 

Комунальне підприємство звернулося з позовом до ФОП про зобов’язання звільнити торговельне місце шляхом демонтажу контейнера у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди. Позов обґрунтовано тим, що договір діяв до 31.12.2024 і не був продовжений, а отже, відповідач після цієї дати користується місцем без правових підстав. 

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, позов задовольнив з огляду на те, що строк договору сплив, а підстав для подальшого користування місцем у відповідача немає. 

ОЦІНКА СУДУ 

Як зазначив КГС ВС, торговельне місце на ринку не є самостійним об’єктом нерухомого майна, а є частиною організованого торговельного простору. Відповідно, договір користування таким місцем має особливу (змішану) правову природу і не є класичним договором оренди майна, оскільки не передбачає передачі орендарю повного обсягу правомочностей, зокрема права володіння. 

Суд підкреслив, що правовідносини щодо користування торговельними місцями регулюються нормами ЦК України та підзаконними актами (Правила торгівлі на ринках, відповідні урядові положення), а не Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Отже, доводи про автоматичне продовження договору на період воєнного стану є безпідставними. 

Водночас КГС ВС зазначив, що після закінчення строку договору відповідач продовжив користуватися торговельним місцем, а позивач звернувся з вимогою про його звільнення лише через майже два місяці після спливу договору. Така поведінка свідчить про відсутність заперечень орендодавця у межах місячного строку, визначеного ЦК України. 

З огляду на це суд дійшов висновку, що договір вважається поновленим на той самий строк, тобто до 31.12.2025, а отже, вимоги про звільнення торговельного місця є передчасними та безпідставними. 

У межах цієї справи КГС ВС також відступив від попереднього висновку, викладеного у постанові від 04.03.2025 у справі № 914/622/24, в якій подібні правовідносини помилково були кваліфіковані як оренда комунального майна із поширенням на них дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна». 

За результатами розгляду касаційну скаргу задоволено, рішення судів попередніх інстанцій скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові. 

Детальніше з текстом постанови СП КГС ВС від 09.04.2026 у справі № 914/746/25 можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/135693092.