КЦС ВС щодо умов солідарної відповідальності подружжя за договором позики

Заборгованість за договором позики, укладеним одним із подружжя за письмовою згодою іншого, є солідарним зобов’язанням подружжя. Смерть позичальника як солідарного боржника не припиняє обов’язку другого з подружжя перед кредитором і не змінює його обсягу.

22 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів. 

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у 2016 році він надав у позику чоловіку відповідача (ОСОБА_3) 2 500 000,00 дол. США. Відповідач надала нотаріально засвідчену письмову згоду на прийняття чоловіком цих грошей у борг. Частина позики в розмірі 1 400 000,00 дол. США була повернена, проте борг у сумі 1 100 000,00 дол. США залишився непогашеним. Позивач уважав, що оскільки кошти в борг бралися в шлюбі та за згодою дружини, вона є солідарним боржником і має повернути борг після смерті чоловіка. 

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Рішення мотивоване тим, що позика була взята не в інтересах сім’ї, а на умовах і на розсуд чоловіка, що, на думку суду, не створювало обов’язків для дружини. 

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками районного суду, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Суд виходив з того, що отримання позики за письмовою згодою іншого з подружжя презюмує її використання в інтересах сім’ї, а отже, створює солідарну відповідальність обох членів подружжя. 

ВС погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує з нормою ч. 4 ст. 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. 

Правовий режим спільної сумісної власності передбачає нероздільність зобов’язань подружжя. Це свідчить про солідарну відповідальність за правочинами, вчиненими в інтересах сім’ї, навіть за відсутності прямої вказівки на це в законі.

Оскільки відповідач надала нотаріальну згоду на укладення договору, саме на неї покладався обов’язок спростувати презумпцію того, що кошти були використані в інтересах сім’ї. Відповідач таких доказів не надала. 

Формулювання у заяві-згоді про отримання позики на умовах та за його розсудом стосується лише визначення параметрів договору, а не правового статусу отриманих коштів як особистої власності чоловіка.

Смерть одного із солідарних боржників не припиняє обов’язку іншого (інших) солідарного боржника перед кредитором. 

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 22 липня 2026 року у справі № 757/1863/25-ц можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138464514.