Коли бухгалтерія топить юристів: як податковий кредит та попередні суди залишили покупця без 12 млн грн

Господарський суд Миколаївської області у справі №915/40/23 вкотре нагадав бізнесу та юристам: доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) працює, а право вибору способу захисту вичерпується після його реалізації. Варто зазначити, що наразі рішення оскаржується в апеляційній інстанції, проте висновки суду першої інстанції вже є показовими для формування стратегії захисту.

Суть спору

Фермерське господарство (Покупець) звернулося до суду з позовом до ТОВ «Д.Енерджи» (Постачальник) про стягнення понад 12,2 млн грн. З них майже 8 млн грн становила попередня оплата за нібито недопоставлену комплексну лінію екстракції олії, а решта — інфляційні втрати, 3% річних та пеня. Суд повністю відмовив у позові, спираючись на кілька фундаментальних правових висновків.

Податковий кредит проти експертизи підпису

Позивач будував свою лінію захисту на тому, що його директор не підписував частину видаткових накладних (і навіть надав висновок почеркознавчої експертизи з кримінального провадження). Проте суд розбив цей аргумент двома фактами. По-перше, на накладних стояли оригінальні відбитки печатки підприємства. По-друге — Покупець зареєстрував відповідні податкові накладні та сформував за ними податковий кредит з ПДВ.

Застосувавши доктрину venire contra factum proprium, суд зазначив: позиція про нереальність господарської операції та непідписання документів є несумісною з діями компанії щодо використання цих самих документів для зменшення своїх податкових зобов'язань.

Стягнути і товар, і гроші — неможливо

Застосовуючи ч. 2 ст. 693 ЦК України, суд нагадав про альтернативність прав покупця у разі недопоставки: вимагати або передання товару, або повернення суми попередньої оплати.

З'ясувалося, що раніше Покупець вже виграв інший суд (справа №915/1035/20), у якому зобов'язав Постачальника передати спірне обладнання в натурі. Це рішення було виконане через виконавчу службу. Суд наголосив: реалізувавши своє право вимагати товар та довівши це до логічного завершення, позивач безповоротно втратив альтернативне право вимагати ще й повернення грошей.

Інструкція П-7 досі актуальна

Покупець також намагався довести некомплектність товару, посилаючись на результати пізніших аудитів та будівельно-технічних експертиз. Суд відхилив ці докази, нагадавши, що питання якості та комплектності має фіксуватися виключно в момент приймання товару згідно з вимогами радянської Інструкції П-7 (яка діє досі, якщо договором не передбачено інше). Незнання цих процедур не звільняє бізнес від їх дотримання.

Строки для стягнення пені

Вимога про стягнення 1,2 млн грн пені також не була задоволена. Суд констатував, що позивач пропустив імперативний шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Takeaway для бізнесу та юристів

Справа №915/40/23 — класичний приклад того, чому юридична та бухгалтерська позиції компанії мають бути синхронізованими. Використання спірних накладних у податковому обліку фактично легалізує їх для господарського суду. А спроба стягнути кошти після того, як суд вже змусив контрагента поставити товар, є хибною стратегією.

Коментар адвоката:

Олександр Рябець — керуючий партнер юридичної компанії  LEGAL PARTNER, адвокат, кандидат юридичних наук.

«Ця справа є показовим прикладом того, як відсутність синхронізації між бухгалтерією та юридичним відділом руйнує навіть багатомільйонні позови. Використання спірних податкових накладних для формування податкового кредиту — це юридичний "постріл собі в ногу", якщо згодом компанія планує заперечувати факт поставки в господарському суді. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) сьогодні застосовується судами максимально жорстко: практика не толерує спроб отримати податкову вигоду, заперечуючи при цьому реальність господарської операції.

Другий критичний аспект — нерозуміння наслідків вичерпання способу захисту. Частина 2 статті 693 ЦК України дає чітку альтернативу у разі недопоставки: вимагай або товар, або повернення грошей. Позивач свого часу обрав перше, довів справу до примусового виконання, а потім спробував змінити вектор і стягнути кошти. Але право вибору безповоротно втрачається з моменту його фактичної реалізації.

І, нарешті, процедура приймання товару. Бізнес часто забуває, що Інструкція П-7 досі жива і діє, якщо договір не встановлює іншого алгоритму. Будь-які недоліки та некомплектність необхідно фіксувати одразу, комісійно, під час приймання. Спроби довести некомплектність через роки за допомогою односторонніх аудитів чи експертиз апріорі приречені на провал у суді»

Висновок для бізнесу 

Ця справа — класичний приклад того, чому юридична та бухгалтерська позиції компанії мають бути синхронізованими. Використання спірних накладних у податковому обліку фактично легалізує їх у судовому процесі, а стратегія "стягнути і товар, і гроші" є юридично нікчемною. Щоб не повторювати помилок позивача, варто пам'ятати про імперативність 6-місячного строку нарахування пені, альтернативність прав за ст. 693 ЦК України та критичну важливість дотримання процедур приймання товару, навіть якщо вони здаються застарілими.