КЦС ВС щодо застосування спеціального тримісячного строку для відмови від прийняття спадщини

Спадкоємець, право на спадкування якого виникло внаслідок відмови від прийняття спадщини іншим спадкоємцем, має право відмовитися від прийняття спадщини протягом спеціального тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 1270 ЦК України, який обчислюється з моменту такої відмови, а не протягом загального шестимісячного строку з часу відкриття спадщини 

20 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, у справі за позовом ОСОБА_1, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. 

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що після смерті спадкодавця спадкоємцями за законом стали його батько та малолітній син. Батько спадкодавця відмовився від спадщини на користь брата померлого, однак останній згодом також подав заяву про відмову від спадщини. Нотаріус відмовив у видачі неповнолітньому спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину на всю частку спадкового майна, вважаючи, що брат спадкодавця пропустив шестимісячний строк для відмови від спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину. 

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив, погодившись із позицією нотаріуса про пропуск строку для відмови від спадщини та застосування загального шестимісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України. 

ВС не погодився з висновками судів, судові рішення скасував, ухвалив нове судове рішення про задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України загальний строк для прийняття спадщини становить шість місяців. Водночас частина друга цієї статті передбачає спеціальний тримісячний строк, який застосовується у разі виникнення права на спадкування внаслідок неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями. Такий строк обчислюється з моменту відповідної відмови або неприйняття спадщини. 

Малолітні та неповнолітні особи (ч. 4 ст. 1268 ЦК України) вважаються такими, що прийняли спадщину, однак реалізація їхніх прав здійснюється з урахуванням спеціальних гарантій спадкового законодавства та охорони їхніх інтересів.

 У цій справі встановлено, що відмова одного зі спадкоємців від спадщини відбулася до спливу шестимісячного строку, у зв’язку з чим до правовідносин підлягав застосуванню спеціальний тримісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 1270 ЦК України. 

Суди попередніх інстанцій помилково застосували виключно загальний шестимісячний строк та не врахували спеціальний тримісячний строк для прийняття спадщини, передбачений ч. 2 ст. 1270 ЦК України. 

ВС наголосив, що суди зобов’язані враховувати як загальний, так і спеціальний строки прийняття спадщини залежно від підстав виникнення права на спадкування. Неврахування спеціального строку є неправильним застосуванням норм матеріального права та призводить до помилкового вирішення питання, зокрема щодо правомірності дій нотаріуса. 

Детальніше з текстом постанови ВС від 20 травня 2026 року № 522/6862/24 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136697393.