Правове регулювання відмови від спадщини на користь іншої особи

Реалізація права на спадкування передбачає не лише можливість прийняття майна, а й право на відмову від нього. Чинне законодавство України детально регламентує цей процес, встановлюючи чіткі строки, умови та коло осіб, на користь яких така відмова може бути здійснена.

Строки та загальні умови відмови

Відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), спадкоємець за заповітом або за законом має право відмовитися від прийняття спадщини протягом встановленого строку. Згідно зі статтею 1270 ЦКУ, цей строк становить шість місяців і обчислюється з моменту відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті спадкодавця (у випадках, передбачених пунктом 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ).

Слід враховувати, що відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Водночас законодавець залишає за спадкоємцем право відкликати таку відмову протягом строку, встановленого для її прийняття.

Законодавство надає спадкоємцеві право відмови від спадщини на користь іншої особи. Проте коло таких осіб обмежене залежно від виду спадкування.

Так, спадкоємець за заповітом має право відмовитися від спадщини лише на користь іншого спадкоємця, зазначеного в заповіті. У разі наявності підпризначеного спадкоємця, особа, на ім’я якої складено заповіт, може відмовитися від спадщини виключно на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем. Важливо також зазначити, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом, незалежно від черги спадкування.

В свою чергу, не допускається відмова на користь осіб, які усунені від права на спадкування. Також неможливо відмовитися від спадщини на користь відказоодержувачів, оскільки вони не мають статусу спадкоємців.

Порядок подання заяви

Процедура відмови вимагає подання відповідної заяви. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу у письмовій формі. Важливо зазначити, що заяви, складені представниками на підставі довіреностей, нотаріусом не приймаються.

Передбачено кілька способів подання заяви. Один з них - особистий візит до нотаріуса: у такому разі нотаріальне засвідчення справжності підпису на заяві не є обов’язковим. Також допускається надсилання заяви поштою або з використанням кваліфікованого електронного підпису (КЕП). У такому разі нотаріус заводить спадкову справу та повідомляє спадкоємця про необхідність надіслати заяву з нотаріально засвідченим підписом або з’явитися особисто (згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій, затвердженим наказом МЮУ № 296/5).

Особливості відмови для окремих категорій осіб

Законодавство встановлює додаткові запобіжники для захисту інтересів певних категорій осіб. Сюди відносимо осіб з обмеженою цивільною дієздатністю, які потребують згоди піклувальника та органу опіки та піклування; неповнолітніх осіб (відмова в такому разі можлива за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника та органу опіки та піклування); малолітніх та недієздатних осіб (батьки (усиновлювачі) або опікун можуть відмовитися від спадщини від їхнього імені лише за наявності дозволу органу опіки та піклування).

Також варто зазначити, що спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині того спадкоємця, який раніше відмовився від своєї частки на його користь.

Визнання відмови недійсною

Окремо слід підкреслити, що відмова від прийняття спадщини не є незворотною у судовому порядку. Згідно зі статтею 1274 Цивільного кодексу України, така відмова може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229–231 та 233 ЦКУ. Зокрема, це стосується випадків, коли відмова відбулася під впливом помилки, обману, насильства, погрози або інших тяжких обставин.

Матеріал підготовлено на основі роз’яснень Мін’юсту від 14.04.2026.