КГС ВС щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування землею комунальної власності без договору оренди та незастосування строку давності, передбаченого податковим законодавством

Відносини фактичного користування земельною ділянкою комунальної власності власником розташованого на ній нерухомого майна без укладеного договору оренди є кондикційними та регулюються главою 83 ЦК України. Строк давності, встановлений ст. 102 ПК України для визначення контролюючим органом суми грошових зобов’язань платника податків, не застосовується до вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, оскільки такі правовідносини виникають між власником земельної ділянки та її фактичним користувачем, а не між платником податків і контролюючим органом. 

КГС ВС розглянув касаційну скаргу товариства у справі за позовом міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності. 

Товариство набуло у власність нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності, у липні 2018 року, а договір оренди земельної ділянки уклало лише у грудні 2021 року. У зв’язку з фактичним користуванням земельною ділянкою без оформлення права оренди міська рада звернулася до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів. 

Заперечуючи проти позову, товариство стверджувало, що спірні кошти є платою за землю, тобто податковим платежем, а тому їх нарахування можливе лише в межах 1095 днів, передбачених ПК України. На думку скаржника, після спливу цього строку відповідне грошове зобов’язання не може бути стягнуте. 

Суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги міської ради, з чим товариство не погодилося та звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

ОЦІНКА СУДУ

КГС ВС зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про повернення майна у випадках, коли правова підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 

Суд наголосив, що власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, який фактично користується нею без оформлення договору оренди, зберігає кошти, які мав би сплатити за користування землею. Такі кошти підлягають стягненню на користь власника земельної ділянки на підставі ст. 1212 ЦК України. 

Водночас положення п. 102.1 ст. 102 ПК України визначають строк давності, протягом якого контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків. Отже, ця норма регулює податкові правовідносини, пов’язані з визначенням грошових зобов’язань контролюючим органом, і не поширюється на спірні правовідносини. 

КГС ВС звернув увагу, що у цій справі вимога про стягнення коштів ґрунтується не на податковому законодавстві, а на положеннях цивільного законодавства про повернення безпідставно збереженого майна. Відповідні правовідносини виникли між власником земельної ділянки та фактичним користувачем, а тому до них застосовуються норми ЦК України, а не встановлений ст. 102 ПК України строк давності. 

За результатами касаційного перегляду КГС ВС залишив касаційну скаргу товариства без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду — без змін. 

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 15.09.2026 у справі № 908/3774/23 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/140064187.