Відмова засновника ТОВ отримати лист від другого засновника свідчить про порушення прав останнього

«Поведінку позивача щодо свідомої відмови отримання поштових листів від відповідачки (іншого учасника з часткою 50% в суспільстві) не можна визнати добросовісною і розумною і такою, що відповідає звичаю ділового обороту», - вказує КАС ВС у справі №921/383/20.

Позивач даної справи, з часткою в статутному капіталі 21 000 грн (50%), і відповідачка, з часткою в статутному капіталі 21 000,00 грн (50%) є засновниками ТОВ "Агродружба".

Відповідачка надіслала на адресу позивача лист, в якому інформувала позивача про те, що має намір продати частку в статутному капіталі ТОВ "Агродружба", що становить 50% статутного капіталу, за грошові кошти в розмірі 850 000,00 грн та просить протягом 30 днів повідомити, чи має позивач намір придбати цю частку за вказаною ціною.

Позивач вказане повідомлення не отримав. Згідно довідки «Укрпошти» та заяви листоноші відділення поштового зв'язку «Заруддя» Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» відправлення повернулося, оскільки адресат відмовився його отримувати.

Майже через півтора місяці після відправлення листа, між співзасновницею та покупцем було укладено та підписано договір купівлі-продажу частки розміром 50% у статутному капіталі ТОВ "Агродружба".

У договорі сторони погодили, що за частку покупець зобов'язується сплатити продавцю грошові кошти в розмірі 850 000 грн в такому порядку:

• 300 000 грн - у момент підписання сторонами акта прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Агродружба", справжність підпису в якому засвідчується нотаріусом, який є невід'ємною частиною договору;
• 550 000 грн - в день внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про склад учасників ТОВ "Агродружба", а саме зміна учасника з продавця на покупця.

Оплата здійснюється шляхом передачі продавцю готівки. Факт отримання продавцем від покупця сум грошових коштів підтверджується відповідно розпискою, складеної власноруч продавцем (відповідачкою).

Розпискою відповідачка підтвердила отримання грошових коштів у сумі 300 000,00 грн від покупця.

Згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду справи в суді першої інстанції засновниками ТОВ "Агродружба" є: позивач, з часткою в статутному капіталі 21 000,00 грн (50%); покупець-відповідач, з часткою в статутному капіталі 21 000,00 грн (50%).

Позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до двох відповідачів: колишньої співзасновниці та покупця, в якому просив:

• перевести на позивача права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Агродружба", укладеного між відповідачами;
• припинити право власності відповідача на частку в розмірі 50% в статутному капіталі ТОВ "Агродружба" номінальною вартістю 21 000, яка є предметом договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Агродружба".
• визнати позивача власником частки у розмірі 50 % у статутному капіталі ТОВ «Агродружба» номінальною вартістю 21 000 грн, яка є предметом договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Агродружба».

Позов мотивовано порушенням переважного права на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, яка відчужена третій особі.

Господарський суд Тернопільської області прийняв рішення про відмову в позові.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачка зробила всі розумні і необхідні заходи для того, щоб повідомити позивача про свій намір продати частку в статутному капіталі товариства, повідомлення містило інформацію про ціну і розмір частки, яка відчужується, проте позивач відмовився отримувати повідомлення, тому частка була відчужена третій особі законна, і підстави для переведення прав і обов'язків за договором купівлі-продажу відсутні.

Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, позов задоволено повністю.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

• позивач фактично не отримував повідомлення співзасновниці, тому не був обізнаний про намір учасника товариства продати частку в статутному капіталі.
• повідомлення учасника про продаж своєї частки у статутному капіталі іншим учасником не може бути формальним, адже, право на обізнаність про таке відчуження частки є гарантією дотримання його прав у суспільстві;
• відповідачка мала право продати свою частку третій особі тільки після отримання позивачем повідомлення про свій намір продати частку;
• відповідачка знала, що позивач не отримав листа - повідомлення, однак продала свою частку в статутному капіталі товариства, чим порушила переважне право учасника товариства на придбання частки.

Відповідачка звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позиція ВС:

Відповідно до статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та проінформувати про ціну та розмір відчужуваної частки інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учаснику, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав та обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік (частини 1, 3, 5).

Суд зазначає: суд апеляційної інстанції зробив висновок про порушення переважного права позивача, яке підлягає захисту шляхом переведення на нього прав покупця, з тієї підстави, що позивач не був обізнаний про намір учасника товариства продати частку в статутному капіталі, а повідомлення учасника про продаж своєї частки в статутному капіталі іншим учасником не може бути формальним, адже, право на обізнаність про таке відчуження частки є гарантією дотримання його прав у суспільстві. Однак суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин загальні принципи цивільного законодавства, не забезпечив справедливий баланс між конкуруючими правами та інтересами (переважним правом придбати частку позивача та правом відповідачки її відчужувати третій особі у разі неотримання відповіді у встановлений строк), що призвело до прийняття помилкового рішення.

У розглянутій справі позивач не оспорює факт відмови отримання рекомендованого листа відповідачки.

Суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги, що в даному випадку поведінку позивача щодо свідомої відмови отримання поштових листів від відповідачки (іншого учасника з часткою 50% в суспільстві) не можна визнати добросовісною і розумною і такою, що відповідає звичаю ділового обороту.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди навколишньому середовищу або культурній спадщині.

В даному випадку позивач, відмовившись отримати поштовий лист від відповідачки, порушив її право розпоряджатися своєю часткою в статутному капіталі, оскільки в такий спосіб є неможливим доведення нею дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку, з яким закон пов'язує початок перебігу 30-денного строку на здійснення повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом.

Верховний Суд робить висновок, що норми частини 1 і 3 статті 20 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку в спірних правовідносинах слід застосовувати таким чином: у разі відмови учасника товариства від отримання надісланого поштою повідомлення іншого учасника про намір продати свою частку третій особі, що підтверджується відміткою в поштовому повідомленні, і не вчинення ним заяви про намір скористатися своїм переважним правом протягом 30 днів з дати, на 31 день така частка може бути відчужена третій особі на раніше повідомлених умовах, і в такому випадку учасник товариства не має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав та обов'язків покупця частки.

Доводи позивача щодо невідповідності повідомлення вимогам частини 3 статті 20 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки таке повідомлення містить інформацію про ціну та розмір частки, яка відчужується. А визначення в договорі наступних умов продажу як сплата суми частинами не може бути підтвердженням порушення переважного права позивача, оскільки він взагалі відмовився від отримання повідомлення. Спір у справі виник не через зміну продавцем умов такого продажу.

Верховний Суд зазначає, що закон і статут не зобов'язують учасника товариства кілька разів направляти письмове повідомлення про намір продати частку (частину частки). Позивач ніяк не пояснив свою поведінку і поважність причин відмови від отримання поштової кореспонденції від свого ділового партнера. Для оцінки сумлінності поведінки в конкретній ситуації достатньо однієї безпідставної відмови від отримання поштової кореспонденції.

ВС вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму матеріального права і скасував судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, КАС ВС приходить до висновку: касаційну скаргу відповідачки задовольнити, постанову Західного апеляційного господарського суду скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області залишити в силі.

Стягнути з позивача на користь відповідачки 25500,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.