Верховний суд вказав на особливості виконання договорів про надання рекламних послуг у соціальних мережах

Верховний суд вказав на особливості виконання договорів про надання рекламних послуг у соціальних мережах

«Предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, який не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності», - нагадує ВС у справі №910/1801/21.

Суть справи:

ФОП Синиця В.М. звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ФОП Черкашиної А.М. про стягнення:

  • 250 000,00 грн. штрафних санкцій за договором про надання рекламних послуг,
  • 700 000,00 грн. упущеної вигоди,
  • 250 000,00 грн. заподіяної матеріальної шкоди,
  • 50 000,00 грн. моральної шкоди.

Як з'ясувалося, між ФОП Синицею В.М., як замовником, та ФОП Черкашиною А.М., як виконавцем, було укладено договір про надання рекламних послуг. Виконавець зобов'язався надати рекламні послуги шляхом розміщення в особистому профілі в соціальній мережі Instagram інформаційних/рекламних текстів, відеоконтенту про проведення розіграшу подарунків, а замовник зобов'язався прийняти якісні та в повному обсязі надані послуги, та оплатити їх.

Також, відповідно до Договору, виконавець зобов'язався за період проведення розіграшу здійснити збільшення кількості підписників на відповідні (резервні) профілі/акаунти (затверджені замовником) в кількості не менше 50 000 чоловік/підписників на кожен профіль/аккаунт. Однак кількість підписників на момент розіграшу становила близько 22 тисяч.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та укладеного сторонами договору про надання рекламних послуг неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з надання послуг, у зв'язку з чим позивач вимагає стягнути з відповідача 250 000,00 грн штрафу. Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором позивач просив суд стягнути з відповідача упущену вигоду, матеріальний збиток і моральну шкоду.

Рішенням Господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 250 000,00 грн. штрафу та 3 750,00 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд вирішив, що в частині вимоги про стягнення штрафу заявлені позовні вимоги обґрунтовані, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору. В іншій частині позовні вимоги визнані необгрунтованими, недоведеними і не підлягають задоволенню.

Згідно додаткового рішення стягнуто з ФОП Черкашиної А. М. на користь ФОП Синиці В.М. 6 800,00 грн.витрат на юридичну допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду рішення і додаткове рішення скасовані, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Стягнуто з позивача на користь відповідача 5 625,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд вказав на необґрунтованість і недоведеність заявлених позовних вимог в цілому.

У касаційній скарзі ФОП Синиця В.М. просить скасувати рішення суду першої інстанції у справі в частині, в якій у задоволенні позовних вимог відмовлено, а постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю; прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Позиція ВС:

За змістом статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.

Отже, предмет договору визначається в момент його укладення, без нього не може існувати договор, а тому не може виникати зобов'язання; предмет договору повинен відображати головну суть договору даного виду.

Правова природа договору визначається з урахуванням його змісту (а не назви договору). З'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди повинні виходити з умов договору, його буквального і логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також з того, що сторони правовідносин повинні діяти сумлінно.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України).

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, який не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги і створюється матеріальний результат, то він не є окремим, відокремленим від послуги як нематеріальне благо, об'єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обіграним сам по собі.

Отже, договір відповідно до волевиявлення самих учасників спірних правовідносин передбачає, зокрема, досягнення матеріального (індивідуалізованого) результату як наслідок надання рекламних послуг.

За наведених обставин правильним є посилання заявника на те, що за своєю правовою природою укладений сторонами спору договір містить елементи різних договорів. Зміст цієї угоди включає в себе як зобов'язання з надання послуг, так і зобов'язання з виконання робіт.

Встановивши обставини невиконання відповідачем зобов'язання, передбаченого Договором по збільшенню кількості підписників на відповідні (резервні) профілі / акаунти (перелік яких надан замовником) в кількості не менше 50 000 чоловік/ підписників на кожен профіль/акаунт, враховуючи принцип свободи договору і обов'язковість договору, приймаючи до уваги те, що ФОП Черкашина А.М. взяла на себе відповідне зобов'язання, але не виконала його, - місцевий суд дійшов заснованого на законі висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 250 000,00 грн. штраф.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, не врахував принцип свободи договору, в тому, що договір передбачає досягнення матеріального результату як наслідок надання рекламних послуг (однак, такий результат не був досягнутий у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору у відповідній частині), а також обов'язковість договору.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача 250 000,00 грн. штрафу, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції у справі в цій частині із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Таким чином, ВС постановив: касаційну скаргу ФОП Синиці В.М.задовольнити частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду в частині відмови у позові про стягнення 250 000,00 грн. штрафу скасувати. У скасованій частині рішення Господарського суду міста Києва про задоволення позову ФОП Синиці В.М. до ФОП Черкашиної А.М. про стягнення 250 000,00 грн. штрафу залишити в силі. В іншому постанову Північного апеляційного господарського суду залишити без змін.