КГС ВС щодо недопустимості повторного розгляду питання про достовірність декларації боржника після визнання боржника банкрутом

Недопустимість повторного розгляду питання про достовірність декларації боржника після набрання законної сили постановою про визнання боржника банкрутом.

 

Клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі недостовірності інформації у деклараціях про майновий стан, якщо питання повноти та достовірності цих декларацій було досліджено судом на стадії реструктуризації боргів та отримало належну правову оцінку в постанові про визнання боржника банкрутом, яка набрала законної сили та не була оскаржена, не може бути задоволено, оскільки таке клопотання фактично спрямоване на перегляд судового рішення поза передбаченим законом порядком його оскарження. 

У справі про неплатоспроможність фізичної особи Господарський суд Тернопільської області, серед іншого, припинив реструктуризацію боргів фізичної особи ОСОБА_1, визнав її банкрутом, ввів процедуру погашення боргів.

Кредитор АТ «Райффайзен Банк» (далі – Банк) ініціював закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниці, подавши клопотання на підставі пунктів 10, 13 частини 1 статті 90, пункту 1 частини 7 статті 123 та частини 11 статті 126 КУзПБ, та звернувся із заявою про визнання кредитора ОСОБА_2 заінтересованою особою стосовно боржниці, обґрунтовуючи це наявністю родинних зв’язків (рідна сестра чоловіка боржниці). 

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні поданих клопотання та заяви. 

Суд апеляційної інстанції постановлену ухвалу скасував у частині відмови у задоволенні заяви Банку про визнання кредитора ОСОБА_2 заінтересованою особою стосовно боржниці та прийняв у цій частині нове рішення про її задоволення; в іншій частині оскаржувану ухвалу залишив без змін. Суд зазначив, що посилання Банку на недостовірність відомостей у деклараціях як на підставу для закриття справи є безпідставними, оскільки ці обставини вже отримали належну правову оцінку в постанові про визнання боржниці банкрутом та введення процедури погашення боргів. Повторне порушення цього питання спрямоване на ревізію судового акта, який набрав законної сили, та фактично є спробою перегляду вже оцінених фактів поза межами апеляційного порядку, що суперечить принципу правової визначеності.

ОЦІНКА СУДУ 

Касаційний розгляд у цій справі зосереджений на перевірці законності судових рішень у частині вирішення питання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. 

Визначення судом підстави для закриття провадження у справі про банкрутство залежить від наявності конкретних обставин, які зумовлюють неможливість подальшого здійснення судового розгляду справи. 

Законодавцем у КУзПБ запроваджено процедуру «добровільного банкрутства» боржника – фізичної особи, що не є обов’язком, а правом, яким боржник у разі дотримання певних вимог може скористатися задля реструктуризації боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності. 

Як зауважив КГС ВС, положення пункту 11 частини 3 статті 116 КУзПБ визначають подання декларації про майновий стан як безумовний процесуальний обов’язок боржника, що реалізується під час звернення із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність. Декларація є засобом розкриття реального майнового стану боржника на принципах повноти та достовірності, порушення яких свідчить про недобросовісність заявника. Законодавче право на подання виправленої декларації дозволяє боржнику самостійно усунути недоліки та підтвердити відкритість перед судом і кредиторами.

У пункті 1 частини 7 статті 123 КУзПБ передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім’ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім’ї. 

У будь-якому випадку закриттю провадження у справі передує встановлення судом обставин, які вказують на наявність для цього підстав за частиною 7 статті 123 КУзПБ.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі вже було припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБИ_1, визнано її банкрутом та введено процедуру погашення боргів (постанова Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2024). Це судове рішення набрало законної сили та не було оскаржено у встановленому законом порядку. Тобто обставини щодо достовірності та повноти декларацій ОСОБИ_1 вже були предметом судового розгляду й отримали належну правову оцінку на попередній стадії провадження. 

З огляду на встановлені обставини суди дійшли обґрунтованих висновків, що подане Банком клопотання про закриття провадження у справі з підстав недостовірності відомостей у деклараціях, визначених пунктом 1 частини 7 статті 123 КУзПБ, фактично зводиться до повторного порушення питання, яке вже було досліджене судом та покладене в основу рішення про перехід до процедури погашення боргів. Клопотання Банку фактично спрямоване на перегляд судового рішення поза передбаченим законом порядком його оскарження. 

За таких обставин КГС ВС залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Повний текст постанови КГС ВС від 08.04.2026 у справі № 921/562/22 доступний за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/135553403