У 2019 році ВС залишив пам'ятник Катерині II в центрі Одеси

«Скасування рішення суб'єкта владних повноважень (визнання його недійсним) є наслідком визнання його протиправним», - вказав ВС у справі №2а-549/11.

У 2007 році Спілка громадських організацій "Асоціація козацьких товариств "Січ " звернулася до суду з позовом, в якому просила:

• визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради «Про переміщення пам'ятки місцевого значення-пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки»;
• визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради "Про комплексну реставрацію та благоустрій Катерининської площі м. Одеси з відтворенням її історичного вигляду" в частині, що стосується відтворення пам'ятника «Засновникам Одеси»;
• зобов'язати повернути пам'ятник "Потьомкінцям-нащадки" на Катерининську площу в м. Одесі;
• визнати дії Одеської міської ради з відновлення пам'ятника "Засновникам Одеси" такими, що порушують права громадян України, спрямовані проти національної гідності українців, підривають національну безпеку України, завдають шкоди порядку і стабільності в суспільстві.

Справа розглядалася судами неодноразово: суди першої та апеляційної інстанції відмовили в задоволенні позову, Вищий адміністративний суд повернув справу на новий судовий розгляд. Приморський районний суд задовольнив позов частково, Одеський апеляційний адміністративний суд змінив постанову суду першої інстанції в частині її резолютивної частини.

Однак, з такими рішеннями не погодився позивач, який подав касаційну скаргу, бажаючи домогтися повного задоволення позову.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, де вважає, що переміщення пам'ятника "Потьомкінцям-нащадки" відбувалося з дотриманням вимог чинного законодавства та на підставі дозволу спеціально уповноваженого органу центральної виконавчої влади, при цьому скасування відповідного дозволу відбулося вже після виконання оскаржуваних рішень міської ради та перенесення пам'ятника.

Також він вказує, що пам'ятник «Потьомкінцям-нащадки» повністю зберіг свій вигляд і не був пошкоджений, в результаті чого продовжує використовуватися в суспільному житті міста Одеси.

Позиція ВС:

У редакції ЗУ «Про охорону культурної спадщини», що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, подання Кабінету Міністрів України пропозиції про переміщення (перенесення) пам'ятки національного значення, та надання дозволу на переміщення (перенесення) пам'яток місцевого значення.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до виключної компетенції міської ради належить прийняття рішень про прийняття рішень про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, що охороняються законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Одеської міської ради, відповідно до вищезазначеного пункту, вирішено перемістити пам'ятник місцевого значення - пам'ятник "Потьомкінцям-нащадки", розташований на Катерининській площі в м.Одесі на вулицю Приморську.

Підставою для цього стали численні звернення громадян міста, відтворення ходу історичних подій 1905 року і захист традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Наказом Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України було надано дозвіл на переміщення пам'ятки місцевого значення «Потьомкінцям-нащадки» з Катерининської площі на кут вулиці Приморської, Польського та Деволанівського узвозів у м.Одесі.

Підтверджено те, що пам'ятник «Потьомкінцям-нащадки» демонтовано та перенесено відповідно до затвердженої в установленому порядку науково-проектної документації.

Також, рішенням Одеської міської ради вирішено здійснити комплексну реставрацію та благоустрій Катерининської площі, відповідно до її історичного вигляду, з відтворенням втраченого пам'ятника «Засновникам Одеси». Пам'ятник був відтворений і введений в експлуатацію.

Пізніше судами встановлено, що пам'ятник «Потьомкінцям-нащадки» є пам'яткою архітектури та містобудування, монументального мистецтва місцевого значення. А також має статус республіканського.

Визнано недійсним та скасовано наказ Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму про надання дозволу на переміщення пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки» з Катерининської площі.

Суд першої інстанції виходив з того, що переміщення пам'ятника і побудова на його місці нового здійснювалося за відсутності для цього правових підстав, в порушення вимог законодавства України і без належних на те дозволів, у тому числі дозволу Кабінету Міністрів України про демонтаж і переміщення пам'ятника.

В іншому позов не був задоволений, оскільки суд виходив з недоведеності позовних вимог в частині повернення пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки» на Катерининську площу, і у визнанні дій відповідача по відновленню об'єкта - пам'ятника «Засновникам Одеси» такими, що порушують права громадян України, спрямованими проти національної гідності українців, підривають національну безпеку України, завдають шкоди порядку і стабільності в суспільстві.

Апеляційний суд виходив з того, що застосування одночасно двох способів захисту порушеного права позивача в резолютивній частині постанови - визнання спірного акта недіючим і його скасування є помилковим, оскільки скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта, а визнання ж акта суб'єкта владних повноважень недіючим означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що:

• Оскаржувані рішення міської ради про переміщення спірної пам'ятки та комплексну реставрацію площі є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, і станом на момент прийняття постанови судом першої інстанції є виконаними.
• В рамках спірних правовідносин виникли нові правовідносини, пов'язані з наявністю статусу охоронюваного законом відповідних пам'яток монументального мистецтва.
• За даних обставин неможливо відновити у вигляді того стану або положення правовідносини, які існували до прийняття міською радою оскаржуваних рішень, внаслідок чого єдиним можливим і допустимим засобом захисту порушених прав позивача в рамках спірних правовідносин є визнання недійсними оскаржуваних рішень.
• Численні посилання позивача на протиправність процесу виконання оскаржуваних рішень міської ради є необґрунтованими, перевіряється виключно законність прийняття самих рішень по відношенню до конкретної особи - позивача.
• В рамках розгляду даної справи адміністративним судом не вирішується питання захисту національної безпеки України, всіх громадян України та підтримання порядку і стабільності суспільства в цілому.
• Встановлення зазначеного вище позивачем кола питань відноситься до виключної компетенції спеціальних суб'єктів владних повноважень, вимоги щодо яких не заявлені в рамках спірних правовідносин.

Також апеляційним судом не дано правової оцінки вимог позивача в апеляційній скарзі про необхідність зміни ухвали першої інстанції шляхом зобов'язання відповідача розібрати пам'ятник «Імператриці Катерині II» і повернути музею встановлені на ньому фігури, оскільки апеляційний суд не наділений повноваженнями розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, і є окремими позовними вимогами.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій ВС погоджується.

Вказівка позивача в обґрунтування касаційної скарги на незаконність наказу Міністерства культури і туризму про віднесення пам'ятника Потьомкінцям до категорії пам'яток місцевого значення також є безпідставним, оскільки законність такого наказу не була предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, а за правилами суд касаційної інстанції не може розглядати вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, визнання судами оскаржуваних рішень недіючими свідчить також і про їх протиправність, оскільки за змістом статті 162 КАС України (в редакції станом на час розгляду справи судом першої інстанції) скасування рішення суб'єкта владних повноважень (визнання його недійсним) є наслідком визнання його протиправним.

Таким чином, ВС постановив: касаційну скаргу Спілки громадських організацій «Асоціація козацьких товариств «Січ» залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду та змінену постанову Приморського районного суду м.Одеси у даній справі залишити без змін.