Як суди кваліфікують дії особи, яка використовувала підроблений лист непрацездатності?

«Використання підробленого документа (ч.4 ст. 358 КК) є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями «підроблення», «складання», «видачі» та «збуту», - вказує ККС ВС у справі №591/7446/17.

Зарічний районний суд м. Суми визнав чоловіка невинним у вчиненні кримінального правопорушення (ч.4 ст. 358 КК) та виправдав на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв'язку з недоведеністю того, що було скоєно кримінальне правопорушення, в якому обвинувачувався чоловік.

З даним рішенням не згоден прокурор, який брав участь під час розгляду провадження судами перших інстанцій.

Як відомо з матеріалів справи: орган досудового розслідування звинувачував чоловіка в тому, що в серпні 2017 року, перебуваючи на посаді заступника прокурора Сумської області, умисно, з метою заволодіння бюджетними коштами, в період відпустки він звернувся до обласного комунального закладу «Сумська обласна інфекційна клінічна лікарня ім. З. І. Красовицького» з проханням його лікувати, проте в лікуванні він не потребував.

Заступнику прокурора провели первинний огляд, після чого заступник головного лікаря доручив лікарю-інфекціоністу 1 інфекційного відділу провести лікування підозрюваному в умовах стаціонару. Лікар-інфекціоніст, за дорученням свого керівника, завела чоловікові «Медичну карту стаціонарного хворого №986», де вказала завідомо неправдиві відомості про госпіталізацію заступника прокурора. Однак сам заступник прокурора не перебував у вищевказаному закладі на стаціонарному лікуванні, а відпочивав в апарт-готелі «МарМарос» в Івано-Франківській області.

З метою створення видимості дійсного лікування, в офіційний документ вносили завідомого неправдиві дані про стан здоров'я заступника прокурора, як пацієнта, який знаходиться на стаціонарному лікуванні в лікарні.

Одна із співробітників лікарні, молодша сестра інфекційного відділення вищевказаної установи, не була інформування про злочинні дії колег і теж внесла в офіційний документ-лист непрацездатності неправдиві дані про перебування заступника прокурора на стаціонарному лікуванні в лікарні. Даний документ був завірений лікуючим лікарем, а також виконуючим обов'язки завідувача 1 інфекційним відділенням, який також не був в курсі злочинних дій колег. Лист непрацездатності був переданий заступнику прокурора.

Після цього чоловік звернувся з письмовою заявою до прокурора Сумської області з метою використання підробленого документа. За допомогою листа він вимагав надання невикористаних 12 календарних днів щорічної відпустки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Чоловік надав прокурору підроблений офіційний документ-листок непрацездатності, на підставі якого прокурор Сумської області надав чоловікові 12 календарних днів невикористаної відпустки,

В результаті, чоловік отримав грошові кошти в сумі 11 466,72 грн за рахунок фонду оплати праці прокуратури Сумської області та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Сумській області, а також 11 908,07 грн за період відпустки за рахунок фонду оплати праці прокуратури Сумської області.

Сумський апеляційний суд залишив рішення першого суду без змін. Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами перших інстанцій, подав касаційну скаргу.

Прокурор вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно визнано докази сторони обвинувачення неприпустимими та надано їм неправильну оцінку, що потягнуло незаконне виправдання заступника прокурора. Також прокурор зазначив, що без уваги судів залишилися фактичні обставини, при яких обвинувачений, будучи ознайомленим з режимом лікування в зазначеному лікувальному закладі, поїхав у відпустку, після чого без повторного огляду лікарем отримав листок непрацездатності, який надав за місцем роботи для отримання компенсації за невикористані дні відпустки. Вказує про порушення апеляційним судом вимог статей 22, 404 КПК, оскільки при наявності клопотання про повторне дослідження доказів, суд не здійснив їх дослідження і власної оцінки доказам не дав. А також стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, оскільки не містить обґрунтованих відповідей на всі доводи апеляційної скарги прокурора та мотивів, за якими вона залишена без задоволення.

Позиція ВС:

Верховний Суд нагадує: суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами і дати на кожну вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.

Однак зазначених вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку не врахував.

Як випливає з матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення оскаржила в апеляційному порядку виправдувальний вирок. У поданій скарзі, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінальної справи, неправильну оцінку доказів, прокурор просив скасувати судове рішення і винести обвинувальний вирок щодо заступника прокурора.

Незважаючи на конкретні, змістовні доводи прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і неправильну оцінку доказів у справі, апеляційний суд належним чином їх не розглянув і переконливо не спростував.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про виправдання чоловіка у зв'язку з недоведеністю його винності у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 358 КК, посилаючись на відсутність у нього умислу на заволодіння бюджетними коштами шляхом обману. Однак, апеляційний суд не звернув уваги, що використання завідомо підробленого документа кваліфікується за ч.4 ст. 358 КК незалежно від мети особи, яка його використовує та помилково ототожнив таку мету з умислом на використання завідомо підробленого документа.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що виправдання заступника прокурора за ч.1 ст. 190 КК, за заволодіння чужим майном шляхом обману, не виключає наявності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК і безпідставно не застосував закон, що підлягав застосуванню.

Так, використання підробленого документа (ч.4 ст. 358 КК) є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями «підроблення», «складання», «видачі» та «збуту», і передбачено окрему кримінально-правову норму з самостійною санкцією. Відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ч або. 2 ст. 358 КК або ст.190 КК на доведення факту вчинення використання підробленого документа не впливає.

Використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред'явлений або поданий особою незалежно від того, чи вдалося йому досягти поставленої мети.

Прокурор також вказав на протиріччя у висновку суду першої інстанції щодо необізнаності обвинуваченого про обставини видачі завідомо підробленого документа.

Втім зазначені обставини, апеляційний суд не перевірив і відповіді на вказаний довід прокурора в постанові не дав.

ККС ВС дійшов висновку: касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій - задовольнити частково.

Ухвалу Сумського апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.