Баланс між лояльністю до служби та нетерпимістю до корупції: позиція ЄСПЛ

Чи може державний службовець вдало балансувати між лояльністю до служби та нетерпимістю до корупції? Хоч раз, але у будь-якого чиновника з'являлося бажання поділитися тим, що відбувається на державній службі. Однак його бажання розповісти комусь всі негативні сторони роботи може бути обмежене з метою захисту репутації інших людей. Таке обмеження - втручання в свободу вираження поглядами. І Європейський суд з права людини, розслідуючи справу "Горяйнова проти України", заявив, що обмеження повинно відповідати критерію пропорційності.

Справа почалася з 2007 року, коли в Інтернеті старший прокурор Одеської обласної прокуратури Ауріка Горяйнова опублікувала лист до генпрокурора. У листі висловлювалося занепокоєння старшого прокурора щодо корупції місцевих прокурорів. Жінка посилалася на передбачуваний тиск на прокурорів, який чинять для досягнення певних незаконний дій в обмін на прибуток. У разі незгоди виконати, що вимагали, їм погрожували звільненням.

Опублікований лист призвів до негайного звільнення жінки з посади. Самі органи прокуратури оголосили про те, що заяви старшого прокурора були «необґрунтованими, неправдивими і образливими». Також Горяйнову звинуватили в тому, що вона поширювала конфіденційну інформацію про прокуратуру, що, в свою чергу, є службовим злочином, і дискредитує її як прокурора.

Жінка зверталася до українських судів, звертаючи увагу на те, що вона всього лише намагалася висловити свою стурбованість. Суди встали на бік прокуратури.

Тоді Горяйнова звернулася до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), посилаючись на ст.10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Жінка наполягала на тому, що її звільнення - приклад порушення права висловлювати свою точку зору на ситуацію в роботі. І повідомити про неправомірні дії, свідком яких вона була, жінка могла тільки так, адже альтернативних способів у неї не було.

Страсбурзький суд погодився, що у випадку Горяйнової могла існувати легітимна мета для втручання у свободу слова - захист репутації інших осіб.

Європейський суд з прав людини зазначив, що українські суди не врахували необхідний баланс між лояльністю держслужбовця і суспільним інтересом щодо протиправних дій чиновників. Також не проаналізували характер і правдивість тверджень у зверненні, мотиви оприлюднення листа, можливість підняття цих питань перед керівництвом прокуратури. До того ж, суди не досліджували, якої саме шкоди було завдано державній установі через публікацію звернення.

Таким чином, ЄСПЛ констатував порушення конвенційних гарантій і присудив 4,5 тис.євро компенсації заподіяної моральної шкоди.