Яке майно не вважається спільною сумісною власністю подружжя

Сімейний кодекс України (далі — Кодекс) визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, чи мав один із них з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійний заробіток (дохід) (стаття 60 Кодексу).

Водночас не все майно, набуте у період шлюбу, є спільною власністю подружжя. Глава 7 Кодексу встановлює перелік майна, що вважається особистою приватною власністю дружини або чоловіка.

Згідно зі статтею 57 Кодексу, особистою приватною власністю дружини або чоловіка є:

• майно, набуте під час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, що належали особисто кожному з подружжя;
• житло, набуте у процесі приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
• земельна ділянка, отримана під час шлюбу внаслідок приватизації земель, що перебували у користуванні особи, або одержана з державних чи комунальних земель у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
• речі індивідуального користування, зокрема коштовності, навіть якщо вони придбані за спільні кошти подружжя (до таких речей належать одяг, взуття, косметичні та лікувальні засоби тощо; однак речі, призначені для професійної діяльності — медичне обладнання, музичні інструменти, оргтехніка — не належать до цієї категорії і є спільною сумісною власністю відповідно до статті 61 Кодексу);
• премії, нагороди, отримані за особисті заслуги (за наявності доказів, що другий із подружжя своєю діяльністю — веденням домашнього господарства, вихованням дітей тощо — сприяв їх одержанню, суд може визнати за ним право на частку таких нагород);
• кошти, отримані як відшкодування за втрату або пошкодження особистого майна, а також як компенсація моральної шкоди;
• страхові виплати та викупні суми, одержані за договорами страхування життя чи здоров’я.

Крім того, суд може визнати особистою приватною власністю дружини або чоловіка майно, набуте під час їх окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо при придбанні майна використано як спільні, так і особисті кошти одного з подружжя, то частка у такому майні, пропорційна розміру особистого внеску, належить йому на праві приватної власності.

Відповідно до статті 58 Кодексу, якщо річ, що належить одному з подружжя, приносить плоди, приплід або дохід (дивіденди), ці надходження належать її власнику.

Також слід зазначити, що згідно з главою 10 Кодексу подружжя або особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, можуть укласти шлюбний договір, у якому передбачити, що на майно, набуте під час шлюбу, не поширюватимуться положення статті 60 Кодексу. У договорі сторони можуть визначити інший правовий режим такого майна — наприклад, встановити режим спільної часткової або особистої приватної власності.

Особа, яка є власником майна, визначає порядок володіння та користування ним із урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина або чоловік зобов’язані враховувати права та інтереси дитини, а також інших членів сім’ї, які мають право користування цим майном (стаття 59 Кодексу).