Як укласти договір пожертви та відрізнити його від дарування

Як укласти договір пожертви та відрізнити його від дарування

Пожертва — це благородна справа, що вимагає не лише добрих намірів, а й юридичної чіткості. Адже навіть найщиріші дії мають відповідати вимогам закону. Попри схожість, договір пожертви має суттєві відмінності від звичайного договору дарування. У цій статті ми розглянемо ключові аспекти договору пожертви згідно з Цивільним кодексом України (ЦК) та Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Що таке пожертва та хто може бути сторонами договору?

Відповідно до статті 729 ЦК України, пожертвою є дарування рухомих і нерухомих речей (включно з грошима та цінними паперами) для досягнення певної, наперед обумовленої мети. Це ключова відмінність від звичайного дарування, яке не має цільового призначення.

Сторонами договору пожертви, як і договору дарування, можуть бути:

  • фізичні особи;
  • юридичні особи;
  • держава, АР Крим, територіальна громада.

Важливо! Договір пожертви, як і договір дарування, може укласти представник пожертвувача, який діє на підставі відповідного нотаріально посвідченого доручення. Однак, батьки, усиновлювачі чи опікуни не мають права жертвувати майно дітей або підопічних.

Ключові відмінності між пожертвою та даруванням

Хоча до договору пожертви застосовуються загальні положення про дарування, є дві основні відмінності, що роблять пожертву особливим правочином:

1. Цільове призначення

Пожертва завжди має конкретну, заздалегідь визначену мету. Отримувач (обдарований) зобов’язаний використовувати пожертву винятково для досягнення цієї мети. Наприклад, гроші, пожертвувані на будівництво притулку для тварин, не можуть бути використані на придбання автомобіля для благодійної організації.

Пожертвувач має право контролювати цільове використання майна. Якщо це стає неможливим, зміна призначення пожертви допускається лише за згодою пожертвувача, а після його смерті — за рішенням суду. У разі нецільового використання майна пожертвувач може вимагати розірвання договору.

2. Момент укладення договору

Договір пожертви є реальним правочином. Це означає, що він вважається укладеним з моменту прийняття пожертви обдарованою особою.

Натомість, договір дарування може бути як реальним (з моменту передачі майна), так і консенсуальним (з моменту досягнення згоди сторін, навіть якщо передача відбудеться пізніше). Ця різниця суттєва, оскільки визначає момент виникнення прав та обов’язків у сторін.

Форма договору пожертви

Форма договору пожертви залежить від предмета:

  • Усна форма дозволена для пожертви речей особистого користування та побутового призначення.
  • Письмова форма є обов'язковою для:
  • договору пожертви з обов’язком передати річ у майбутньому;
  • договору пожертви рухомих речей, що мають особливу цінність.
  • Нотаріальне посвідчення необхідне для:
  • договору пожертви нерухомої речі;
  • договору пожертви валютних цінностей між фізичними особами на суму, що перевищує 50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Благодійна пожертва

Близьким за змістом до пожертви є поняття «благодійної пожертви», визначене Законом «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Благодійна пожертва — це безоплатна передача коштів або майна бенефіціарам (набувачам допомоги) для досягнення цілей благодійної діяльності.

Благодійник (той, хто надає допомогу) має право:

  • встановлювати відкладальні або скасувальні обставини для пожертви (наприклад, пожертва стане дійсною після настання певної події);
  • контролювати цільове використання пожертви;
  • змінити бенефіціарів у разі порушення ними цілей або порядку використання допомоги.

Отже, незалежно від того, чи йдеться про пожертву за ЦК, чи про благодійну пожертву, головною її ознакою залишається цільове призначення. Це юридичний інструмент, що дає дарувальнику впевненість у тому, що його допомога буде використана саме так, як він задумав.