Відмова нотаріуса в оформленні права на спадщину - підстава для звернення до суду

«Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є виключним способом захисту, який повинен застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку», - вказав КЦС ВС у справі №227/3750/19.

В даній справі, позивач просила у Верховного Суду встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини, визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця на земельну ділянку, який належав померлої.

До звернення до ВС: до Добропільського міськрайонного суду Донецької області подали позов з проханням встановити факт постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини, визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом. У позивача померла бабуся, в заповіті було зазначено, що все майно, яке належало померлої, повинно бути розподілене між її внучками: позивачем і сестрою позивача в рівних частинах.

Позивач підтверджувала факт проживання однією сім'єю наступними даними:

- акт про фактичне проживання;

- накладна про оплату позивачем вартості ритуальних послуг.

Для отримання спадщини, позивач звернулася до нотаріуса, який вказав, що раз в заповіті дві людини, то обидві зобов'язані звернутися для оформлення спадщини і надати для цього правовстановлюючі документи. Також нотаріус пояснив: якщо спадкоємець і спадкодавець постійно проживали один з одним на момент смерті останнього, то спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, за умови, якщо не відмовиться від нього і в будь-який час може звернутися за отриманням свідоцтва про право на спадщину.

Процедура оформлення спадщини була ускладнена тим, що сестра позивача вже довгий час проживає за межами України і відвідати сестру на території її проживання вдалося лише в 2018 році (в той час, як бабуся позивача померла в 2013 році). Позивач отримала від сестри засвідчену заяву про обізнаність щодо відкриття спадщини після смерті бабусі, про пропуск нею строку для прийняття спадщини, відсутність наміру звернутися до суду з позовом про надання додаткового часу для прийняття спадщини та відсутність заперечень про прийняття спадщини позивачем даної справи.

І з даними документами позивач звернулася до державного нотаріуса, який відмовив дівчині у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріус наполягав, що необхідно підтвердити, що позивач прийняла спадщину, а також надати довідку про склад сім'ї із зазначенням в ній, що позивач і бабуся були зареєстровані за однією адресою. Таким чином, державний нотаріус порекомендував звернутися до суду.

Добропольський міськрайонний суд Донецької області відмовив у задоволенні позову. Суд першої інстанції пояснив відмову наступним: позивач невірно обрала спосіб судового захисту, оскільки обраний позивачем способи захисту та позовні вимоги, які просять задовольнити, не відповідають встановленим судом обставинам справи. Зокрема, позивач не зверталася до суду з вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, хоча з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії чітко вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав позивача в нотаріальному порядку саме у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадкування.

Далі позивач звертається до Донецького апеляційного суду, який скасував постанову суду першої інстанції, однак також відмовив позивачу у задоволенні позову, обґрунтовуючи це тим, що позивач прийняла спадщину та має право на отримання свідоцтва про право на спадщину, отже позивач не має перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У зв'язку з цим, позивач звернулася до Верховного Суду. ВС пояснив, що відповідно до ЦК України, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо доведено, що він постійно проживав зі спадкодавцем однією сім'єю і не заявив про відмову від спадщини протягом строку, який призначений для цього.

Якщо спадкоємець не проживав - він повинен подати нотаріусу або уповноваженій особі відповідну заяву про прийняття спадщини - для цього у людини є шість місяців.

Якщо спадкоємців кілька і один з них відмовляється від своєї частки - частка другого (і інших, при наявності таких) спадкоємця зростає.

В даному випадку, спадкоємець (сестра позивача), який не проживав постійно з померлою, не прийняв спадщину у встановлені терміни, а значить відмовився від своєї частки на користь позивача.

Факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем до її смерті встановлений, отже позивач прийняла спадщину і має право в будь-який час за ним звернутися.

ВС вказав: у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який повинен застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

Таким чином, ВС визнав рішення апеляційного суду помилковим, скасував постанови всіх попередніх інстанцій і задовольнив позов дівчини.