Щодо особливостей організації праці за сумісництвом 

Конституційне право на працю, що передбачене ст. 43 Конституції України передбачає можливість кожного заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Однією з форм реалізації цього права є сумісництво, що дозволяє працівникові максимально ефективно використовувати свій професійний потенціал та забезпечувати додатковий дохід. 

Згідно зі статтею 21 КЗпП України, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Сумісництво - це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи за трудовим договором у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві.

Внутрішнє сумісництво: праця в межах однієї юридичної особи за різними трудовими договорами.

Зовнішнє сумісництво: праця у різних роботодавців.

Важливо зазначити, що обов’язковою умовою для роботи працівника за сумісництвом є оформлення окремого трудового договору. При прийнятті на роботу працівник подає заяву, а роботодавець видає наказ (розпорядження). 

Ключовою вимогою також є виконання обов’язків у вільний від основної роботи час. Законодавство не встановлює жорстких лімітів тривалості робочого дня для сумісників у приватному секторі, проте загальна тривалість праці не повинна призводити до порушення норм щодо відпочинку та охорони праці.

Відповідно до ст. 102-1 КЗпП України, оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу.

Не менш важливо, що сумісники мають право на всі види відпусток, передбачені Законом України «Про відпустки». За бажанням працівника, відпустка за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки»).

Якщо відпустка за основним місцем довша, сумісник може взяти відпустку без збереження заробітної плати на різницю в днях (п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки»).

Оплата листків непрацездатності здійснюється за кожним місцем роботи окремо. Підставою для нарахування є сформований в Електронному реєстрі листок непрацездатності, який відображається в кабінеті кожного роботодавця.

Попри загальну свободу вибору праці, ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» встановлює заборону на сумісництво для чітко окресленого кола осіб. Так, заборона поширюється на державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; народних депутатів, суддів, прокурорів; поліцейських, працівників СБУ, ДБР, НАБУ. 

Проте законодавець виділяє і дозволені види діяльності:

1. Викладацька, наукова та творча діяльність;
2. Медична практика;
3. Інструкторська та суддівська практика із спорту.

Порушення цих норм тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 172-4 КУпАП (штраф з конфіскацією отриманого доходу).