КЦС ВС визнав, що домовленість без договору не звільняє від обов’язку повернути кошти

Домовленість між сторонами справи про укладення попереднього договору купівлі-продажу, а згодом – договору купівлі-продажу земельної ділянки та розміщених на ній споруд свідчить про те, що передані за розпискою грошові кошти є авансом, який підлягає поверненню, оскільки такі договори не було укладено

06 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. 

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг у розмірі 1 455 120,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 829 113,67 грн і 3 % річних у розмірі 587 931,22 грн. Підставою заявлених вимог зазначав, що у листопаді 2008 року між ним і ОСОБА_2 була досягнена домовленість щодо продажу частини земельної ділянки та розміщених на ній споруд у вигляді фундаментів під житлові будинки та споруди типу колиби, які, за твердженням відповідача, йому належали. На підтвердження домовленості ОСОБА_2 отримав від позивача 47 000,00 євро, що еквівалентно 1 455 120,00 грн, про що власноручно 10 листопада 2008 року склав розписку. Оскільки продаж не відбувся, позивач направив відповідачу письмову вимогу про виконання взятих на себе зобов’язань, яку відповідач залишив без реагування. 

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. 

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив з інших правових підстав, зазначивши, що висновок суду першої інстанції про безпідставне передання ОСОБА_1 ОСОБА_2 47 000,00 євро є суперечливим, адеж не відповідає дійсним обставинам справи. 

Переглядаючи справу, Верховний Суд не погодився з постановою суду апеляційної інстанцій з огляду на таке. 

Зі змісту розписки від 10 листопада 2008 року, факт написання і зміст якої сторони не заперечували, а також позовної заяви та відзиву на неї вбачається, що між сторонами була досягнена домовленість про укладення попереднього договору купівлі-продажу, а в подальшому – договору купівлі-продажу земельної ділянки та розміщених на ній споруд. Проте договори не було укладено, а кошти отримані, тому ці кошти є авансом, який підлягає поверненню. 

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. 

До договірних правовідносин не підлягає застосуванню положення статті 1212 ЦК України, а повернення авансу має відбуватися відповідно до вимог закону та договору. 

У справі, яку переглядав Верховний Суд, між сторонами виникли договірні правовідносини, а тому до них застосовується положення частини другої статті 530 ЦК України. 

Оскільки строк виконання відповідачем зобов’язання щодо продажу частини земельної ділянки та споруд не було встановлено і такий продаж не відбувся, позивач 01 квітня 2022 року направив відповідачу письмову вимогу про виконання зобов’язання з посиланням на частину другу статті 530 ЦК України, яку останній отримав 11 квітня 2022 року і залишив її без реагування. 

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 ЦК України). 

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за розпискою, підлягають задоволенню, про що й просить позивач (стаття 13 ЦПК України). 

Ураховуючи викладене, Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив частково. 

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 06 листопада 2024 року № 308/5527/22 (провадження № 61-7347св24) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/122883312