КГС ВС щодо примусового відчуження корпоративних прав та акцій на користь держави в умовах воєнного стану

КГС ВС розглянув касаційну скаргу Літтоп Ентерпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) (далі – Компанія Літтоп, скаржник) за позовом скаржника до відповідачів: 1) Держави Україна в особі Міністерства оборони України, 2) Міністерства оборони України (далі - МОУ), 3) ТОВ «Кастодіан Гарант»), 4) АТ «Укрексімбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – ПАТ «Укрнафта», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Командування Сил логістики Збройних Сил України, 2) Військової частини НОМЕР, 3) НКЦПФР, 4) ПАТ «Національний депозитарій України»), 5) АТ «НАК «Нафтогаз України»), 6) КМУ про визнання права власності, витребування майна з володіння (стягнення) та зобов'язання вчинити дії. 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Компанія Літтоп (Республіка Кіпр) була власником простих бездокументарних іменних акцій, емітентом яких є ПАТ «Укрнафта» (13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі). 

06.11.2022 акції Компанії Літтоп відчужені на користь держави на підставі наказу тимчасово виконуючого обов'язки командувача Сил логістики ЗСУ та наказу командира ВЧ НОМЕР_1. 

Компанія Літтоп вважала, що процедура примусового відчуження акцій здійснена з грубими порушеннями, є протиправною, а тому звернулася з відповідним позовом до суду. 

Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовив повністю. 

ОЦІНКА СУДУ 

Щодо загальних засад обмеження прав і свобод людини в умовах воєнного стану. Обмеження права власності 

КГС ВС зазначив, що згідно з п.3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1ст.8 Закону «Про правовий режим воєнного стану». 

Статтею 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом. Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов'язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою. 

Повідомленням від 28.02.2022 Україна поінформувала Генерального секретаря Ради Європи щодо обсягу відступу, пославшись, зокрема, на ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції. 

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначається Законом «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна (ст. 3 Закону «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»). 

КГС ВС вказав, що за правовою природою примусове відчуження майна у власника в умовах воєнного стану є реквізицією. 

З огляду на те, що реквізиція застосовується за обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника зумовлений потребою швидкої реакції від органів державної влади на відповідні обставини. 

КГС ВС зауважив, що право власності, в тому числі приватної, не є абсолютним; його здійснення має певні конституційно-правові межі. Втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. 

У цій справі суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану є значними та полягають як у забезпеченні потреб безпеки та оборони країни, так і в забезпеченні потреб населення, якому держава гарантує право на достатній життєвий рівень. ПАТ «Укртатнафта» є нафтопереробною компанією, однією з найбільших виробників нафтопродуктів в Україні. Продукція, вироблена нею, в умовах правового режиму воєнного стану є критично необхідною як для забезпечення потреб Збройних Сил України та енергетичного сектору країни, так і для забезпечення потреб населення. 

Таким чином, відчуження майна ПАТ «Укртатнафта», в тому числі акцій товариства, на користь Держави Україна, можливість здійснювати управління цим товариством в інтересах обороноздатності, стратегічної безпеки та, як наслідок, забезпечення належної життєдіяльності країни та її населення призведе до досягнення стратегічної мети - певної стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв'язання існуючих проблем щодо забезпечення нафтопродуктами як Збройних Сил України, так і населення країни. 

Чи можуть корпоративні права / акції бути об'єктом примусового відчуження на користь держави? 

КГС ВС зазначив, що визначення того, на які об'єкти поширюються повноваження держави застосувати реквізицію, має важливе значення для її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» акція – це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. 

За змістом ст.96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) – це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. 

Відповідно до національного законодавства України корпоративні права є самостійним об'єктом цивільних прав, охоплюються наведеним у ст.190 ЦК України поняттям майна, визначеним індивідуальними ознаками, які можуть бути об'єктом права власності. 

Крім того, КГС ВС зауважив, що необхідно враховувати, що у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції концепція «майна» (possessions) має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном». 

Загалом акція компанії, яка має економічну цінність, разом з іншими її похідними правами, що надають можливість акціонеру впливати на компанію, може вважатися «майном» (рішення ЄСПЛ у справах «Sovtransavto Holding проти України» від 25.07.2002, «Shesti Mai Engineering OOD та інші проти Болгарії» від 20.09.2011). 

З огляду на це КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що корпоративні права Компанії Літтоп, посвідчені акціями ПАТ «Укрнафта», є індивідуально визначеним майном (майновими правами). 

При цьому, п.1 ст.1 Закону «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачає позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває, зокрема, у приватній власності, в межах процедури примусового відчуження. 

Чи є обов'язковим підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна? 

Чи вимагається ознайомлення власника з цим актом? КГС ВС погодився з висновками попередніх судових інстанцій, що присутність власника майна при складанні акта про примусове відчуження або вилучення майна не є обов'язковою. Акт може бути складений та підписаний за відсутності власника майна (про щ ВС о зазначено в Акті №1). Таким чином, підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна не визнається обов'язковим. 

Закон також імперативно не встановлює обов'язок ознайомлення власника майна або його законного представника з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Втім, з огляду на приписи ч. 5 ст. 7 Закону «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» останні не позбавлені права ознайомитися з актом, що, однак, передбачає вжиття певних активних дій. 

КГС ВС звернув увагу на те, що Компанія Літтоп не була позбавлена права ознайомитися з Актом №1 шляхом звернення до військової частини. Реалізація зазначеного права залежала саме від волі та волевиявлення скаржника. 

Чи допускається реквізиція (примусове відчуження) іноземних інвестицій в умовах воєнного стану? 

КГС ВС зауважив, що ЦК України передбачає два види реквізиції: реквізиція за надзвичайних обставин та реквізиція в умовах воєнного стану. Натомість положення ст. 9 Закону «Про режим іноземного інвестування» передбачають неможливість реквізиції лише за надзвичайних обставин у мирний час (однак не під час дії воєнного стану, який наразі триває). 

Враховуючи, що станом на момент виникнення спору на території України діє особливий правовий режим, а саме правовий режим воєнного стану, у зв'язку з яким вводяться в дію спеціальні законодавчі норми, що передбачають можливість примусового відчуження майна фізичних та юридичних осіб (без виключення) на підставі Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», норми спеціального закону в умовах особливого правового режиму превалюють над нормами законів мирного часу. 

КГС ВС звернув увагу на те, що ВП ВС у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 вказала на пріоритетність норм ЦК над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше. 

За таких обставин, КГС ВС зазначив, що застосуванню підлягають норми ЦК, якими визначено можливість реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану, та норми Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», які деталізують процес реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану. 

Також КГС ВС погодився з висновками попередніх судових інстанцій, які послались на релевантні норми ЦК України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», Закону України «Про депозитарну систему України», Положення № 735, затвердженого рішенням НКЦПФР від 23.04.2013, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність ВС у Центрального депозитарія України права переказу акцій емітентів з рахунків депозитарних установ, у яких на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів обліковуються акції емітентів. 

За результатами касаційного провадження касаційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції – без змін. 

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 24.07.2024 у cправі № 910/14243/22 можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/120626000