КГС ВС: Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами

КГС ВС розглянув касаційну скаргу засновника ТОВ «Акроуспіх-1» (далі – ТОВ) - Особи 2 у справі за позовом ліквідатора ТОВ до Керівника ТОВ та власника ТОВ вмежах справи за заявою ТОВ «Суффле Агро України» до ТОВ про визнання банкрутом.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У цій справі ліквідатор подав заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями Боржника на засновника та керівника Боржника у розмірі вимог включених до реєстру кредиторів.

Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову. Суди виходили зтого, що попри підтвердження винної протиправної поведінки відповідачів здоведення Боржника до банкрутства, не настав момент, з яким за законом уліквідатора виникло право ініціювати питання про покладення субсидіарної відповідальності через незавершену у цій справі процедуру формування ліквідаційної маси Боржника.

Верховний Суд змінив мотивувальну частину судових рішень з огляду на наступне.

ОЦІНКА СУДУ

Верховний Суд зазначив, що субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чибездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, атакож шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває у судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється зарахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Підставою для покладення субсидіарної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 61 КУзПБ є наявність усіх його елементів – об’єкт та суб’єкт правопорушення, об’єктивна та суб’єктивна сторона.

Верховний Суд звернув увагу, що однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. При цьому, розмір субсидіарної відповідальності визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

У зв’язку з чим Верховний Суд наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. А передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.

При цьому Верховний Суд зазначив, що початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство пов’язується з обставиною встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

У зв’язку з наведеним Верховний Суд змінив мотивувальні частини судових рішень попередніх судових інстанцій.

Детальніше з текстом постанови СП КГС ВС від 19.06.2024 у справі No 906/1155/20 (906/1113/21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/120341855