Договір позики вважається укладеним за наявності двох обов'язкових умов: фактичного передання грошових коштів позичальнику та підтвердження волевиявлення сторін на його укладення

Для визнання договору позики неукладеним, а договору іпотеки недійсним позивач повинен довести належними й допустимими доказами факт неотримання коштів позичальником. Недоведення цього факту є підставою для відмови в задоволенні позову

14 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання договору іпотеки недійсним.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що її син уклав з відповідачем договір позики, забезпечений договором іпотеки щодо належного йому на праві власності спортивно-оздоровчого комплексу. Після смерті сина відкрилася спадщина, до складу якої увійшло спірне майно. Позивач стверджувала, що грошові кошти за договором позики фактично не передавалися, відповідна розписка відсутня, отже зобов’язання не виникло, а тому іпотека забезпечує неіснуюче зобов’язання, що є підставою для її недійсності. 

Суд першої інстанцій, з висновками якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи своє рішення чинністю правочину (договору іпотеки), укладеного за життя спадкодавця. Вимога про визнання договору іпотеки недійсним після смерті боржника не доведена. 

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке. 

Договір позики вважається укладеним за наявності двох обов'язкових умов: фактичного передання грошових коштів позичальнику та підтвердження волевиявлення сторін на його укладення.

 Відсутність передання коштів або підписання договору неуповноваженою особою є підставою для визнання договору неукладеним. При цьому нотаріально посвідчений договір іпотеки, укладений за життя боржника, зберігає чинність після його смерті. 

Тягар доказування неукладеності договору позики та недійсності договору іпотеки покладається на особу, яка заявляє такі вимоги. 

Позивач не надала доказів того, що кошти не були передані, тому не довела неукладеність договору позики та недійсність договору іпотеки. 

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 334/7308/20 (провадження № 61-16630св24) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/127358188