Дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду за жовтень 2024 року

Верховний Суд України опублікував новий дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду. У ньому міститься огляд рішень, внесених до ЄДРСР за період з 01.10.2024 по 31.10.2024. 

Розберемо детально справи та правові висновки Великої Палати ВС щодо них, які увійшли до жовтневого дайджесту. 

Права та обов’язки кредиторів та боржників

11 вересня 2024 року Велика Палата ВС за результатами розгляду справи № 500/5194/16 про стягнення заборгованості відступила від висновку Верховного Суду України та Касаційного господарського суду у складі ВС (КГС ВС) щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України при визначенні «дня здійснення платежу» в зобов`язанні.

Зокрема, судді визначили, що «якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення».

Також у жовтневому дайджесті міститься позиція Великої Палати Верховного Суду щодо захисту прав та боржників під час реалізація його майна на торгах. 

Так, за результатами розгляду справи № 554/154/22  за касаційною скаргою ПАТ «МТБ Банк» судді ВП ВС виснували, що «реалізація майна боржника на торгах за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів, зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження».

А для визнання судом таких електронних торгів недійсними обов`язковим є встановлення сукупності таких обставин, як: 

• порушення правил проведення електронних торгів, 
• їх вплив на результати торгів, 
• порушення (невизнання або оспорювання) суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду з відповідним позовом. 

Належне підписання особою процесуального документа

11 вересня 2024 року судді Великої Палати ВС, за результатами розгляду справи № 930/191/23, виснували, що касаційне провадження у цій справі має бути неодмінно закрите через те, що подана особою касаційна скарга не була нею підписана, оскільки підпис в документі розташований не під текстом скарги, а перед ним -  у лівому верхньому куті першої сторінки.

Зокрема, судді ВП ВС вказали, «що належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності), що свідчитиме про дійсне схвалення автором документа його тексту та унеможливить спотворення його змісту».

Як зазначають у дайджесті, таким чином Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного адміністративного суду у складі ВС (КАС ВС) щодо можливості прийняття апеляційної / касаційної скарги без підпису особи, яка її подала, під текстом такої скарги. 

Повноваження прокурора на звернення до суду в інтересах держави

25 вересня 2024 року ВП ВС за результатами розгляду справи № 587/1382/15-ц за позовами прокурора Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Сумське лісове господарство» відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі ВС (КЦС ВС) щодо відсутності підстав для представництва прокурором держави в особі державних компаній відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру».

Так, судді визначили, що «під час дії цього Закону (до 15 липня 2015 року) допускалося здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній (підприємств) у разі допущення порушень або загрози порушень інтересів держави, оскільки відповідних заборон чи певних обмежень в законодавстві закріплено не було».

Оскарження постанови держвиконавця про визначення розміру додаткових витрат

Відступили судді Великої Палати ВС від висновку КАС ВС й за результати розгляду справи № 310/2210/21 про оскарження постанови державного виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а також визнання протиправною та скасування відповідної постанови.

Зокрема, у питанні щодо юрисдикції цього спору Велика Палата ВС визначила, що такі скарги на дії виконавця належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

«Такий спір не є спором учасників приватноправових відносин, виконавець під час винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат не був у приватноправових відносинах із заявником. З метою узгодження практики Верховного Суду щодо розгляду за правилами адміністративного судочинства спорів про оскарження постанови виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, сформульованого Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24 березня 2023 року у справі № 640/12384/21 щодо цивільної / господарської юрисдикції зазначеного спору», - виснували судді. 

Захист порушеного права власника земельної ділянки

У вересні 2024 року Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила позивні вимоги Львівської міської ради (справа № 914/1785/22) та скасувала державну реєстрацію права власності Приватного підприємства «Ярина Плюс» на нежитлові приміщення площею 230,1 кв. м, які розташовані на земельній ділянці на вул. Стрийська, 47 у Львові. Також суд зобов’язав підприємство звільнити самовільно зайняті земельні ділянки на вул. Стрийській та демонтувати нежитлові приміщення на ній.

У дайджесті верховного Суду зазначено, що ця справа була розглянута з підстав необхідності відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду. 

«Якщо нежитлові приміщення є тимчасовими спорудами, які не відносяться до нерухомого майна, збудовані на земельній ділянці комунальної власності, що використовується власником цих приміщень без установлених законом підстав, ефективним способом захисту порушеного права власника земельної ділянки є негаторний позов (стаття 391 ЦК України), зокрема шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на такі приміщення та зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки у спосіб демонтажу нежитлових приміщень», - пояснюють позицію ВП ВС автори огляду судової практики.

При цьому рішення суду щодо демонтажу нежитлових приміщень має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й шляхом вжиття виконавцем заходів примусового виконання (без участі відповідача, але його коштом) у разі його невиконання відповідачем у добровільному порядку та/або вчинення перешкод у його виконанні.

Тлумачення змісту поняття «особа, яка не повідомлена про розгляд справи»

25 вересня 2024 року судді ВП ВС прийняли постанову у справі № 490/9587/18, у якій відмовили у задоволені позивних вимог особі, визнавши її касаційну скаргу необґрунтованою. 

Як зазначається у матеріалах справи, позивачка - жінка, яка ще у 2020 році звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця, який мав виявити майно та доходи батька, який не сплачував аліменти (частково чи повністю). У 2021 році суд закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета оскарження. Й лише у 2023 році заявниця звернулася до суду з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи заяву тим, що ані поштою, ані через систему «Електронний суд» копію ухвали суду першої інстанції від 27 вересня 2021 року вона не отримувала. Суд відмовив їй через пропущений строк, не визнавши наведені причини поважними. Жінка спробувала оскаржити це рішення суду в касаційному порядку. Втім Велика Палата Верховного Суду визнала її касаційну скаргу необґрунтованою. 

Судді ВП ВС дійшли висновку, що заявниця була належним чином повідомлена про розгляд справи, оскільки провадження відкрито за її скаргою, і вона вчасно отримала копію рішення, тому апеляційна скарга не може бути прийнята.

«У разі вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження», - йдеться у дайджесті судової практики ВП ВС.

Читайте також: Огляд судової практики КЦС ВС за вересень 2024 року