Суд відмовив в компенсації витрат на адвоката через особливості договору

У вересні 2024 року Господарський суд Одеської області відмовив компанії-переможцю судового спору у компенсації витрат на адвоката. Усе через те, що її представник подав до суду загальний договір про надання правової допомоги. Що було не так з цим документом та про ще йдеться у рішенні суду по цій справі – розповів юрист Legal Partner Владислав Дрозюк. 

В липні 2024 року  Господарський суд Одеської області задовольнив позов ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» про стягнення з Малого приватного підприємства «ДАЛЕТ» 297 386 грн за порушення умов договору поставки. Відповідач також має додатково сплатити 4 460 грн. 79 коп. судового збору. 

У цьому рішенні суду не розглядалось питання щодо компенсації витрат ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» на адвоката, який представляв інтереси товариства у цій справі. Щоб стягнути з відповідача такі витрати у розмірі 50 000 грн позивач звернувся до з окремою заявою. Для підтвердження відповідних витрат представник компанії надав суду:

• договір про надання правової (правничої допомоги
• додаткову угоду до договору про надання правової допомоги
• розрахунок часу і перелік видів правової (правничої) допомоги (обсяг наданих послуг).

Втім, 20 вересня 2024 року Господарський суд Одеської області ухвалив додаткове рішення, яким відмовив ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правову допомогу. Таке рішення суддя аргументувала тим, що в поданих позивачем документах відсутній номер справи щодо якої адвокат надавав послуги позивачу.

«У зазначених документах відсутні положення, які б підтверджували надання правової допомоги у зв`язку з правовідносинами, які були спірними та оцінювались судом при розгляді даної справи по суті, натомість, викладені у них формулювання є абстрактними та такими, що можуть тлумачитися обширно, між тим ризики з неясністю положень документів повинна нести саме та особа, яка включила/зазначила це положення», - йдеться у рішенні суду.

На думку ж юриста Legal Partner Владислава Дрозюка, таке рішення суду позивач міг би оскаржити.

«Щодо цього рішення суду, хотів би зазначити, що чинне законодавство не зобов’язує адвоката вказувати ні у договорі про правову допомогу, ні в супутніх до нього документах номер справи, назву суду в якому розглядається справа чи інші відомості пов’язані з розглядом справи. Ба більше, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом можливе лише за умови наявності доказів, що витрати сторони є необґрунтованими, а за інших випадків таке втручання може розглядатись як порушення принципу свободи договору», - каже правозахисник.

Він зазначає, що відповідно до законодавства, документи, які надав позивач, є достатніми для того, щоб підтвердити факт надання адвокатом правової допомоги. 

«Однак момент щодо визначення у договорі (додатковій угоді або іншому документі до нього) номеру справи щодо якої адвокат надавав свої послуги є суперечливим. Так, практика Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дає загальні твердження про те, що витрати мають бути обґрунтовані, належно доведені й стосуватися справи. Я також  зустрічав позицію ВС (справа № 821/1594/17), що акт про надані послуги правничої допомоги має містити інформацію про конкретну судову справу, в межах якої заявлені судові витрати для відшкодування. Але на тлі відсутності у законодавстві чітких вимог до документів про правову допомогу, однозначної позиції судів у цьому питанні досі немає», - додає Дрозюк.

Водночас фахівець зауважує, що судячи з матеріалів справи, відповідач взагалі не заперечував проти витрат позивача на послуги адвоката. 

«Це важливо саме тому, що норми ГПК України покладають обов’язок на відповідача доводити факт необґрунтованості витрат на адвокатські послуги. На додачу до цього, Верховний Суд в одному зі своїх висновків зазначав про відсутність у суду ініціативи з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони», - підсумовує юрист.