Суд остаточно зобов’язав Морський клуб ТЦФ повернути понад 2000 кв. м. орендованого майна в Одеському порту та сплатити понад 1,4 млн. грн. боргу

Судова тяганина навколо нерухомого майна в Одеському морському торговельному порту, яке орендувало ТОВ “Морський клуб ТЦФ” отримала новий поворот.

Після того, як здавалося б Одеська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях остаточно виграла справу № 916/542/18, у кінці 2025 року знову відкрили провадження за нововиявленими обставинами.

Історія справи

Судовий процес по справі № 916/542/18 розпочався ще у 2018 році, коли Одеська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - Позивач) подала до Господарського суду Одеської області позовну заяву проти ТОВ “Морський клуб ТЦФ” (раніше - ТОВ “Яхт клуб “Одеса-2009”) про стягнення майже 1,5 млн грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання повернути майно. 

Об'єктом суперечки стала значна частина комплексу будівель морського вокзалу площею понад 2000 кв. м, що включає елінги, рундуки, офіси, магазини та інші приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.

Основною причиною для судового процесу було те, що ТОВ “Морський клуб ТЦФ” (далі - Відповідач) як орендар державного майна в Одеському морському торговельному порту, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувало кошти, а з грудня 2017 року взагалі припинило здійснювати будь-яку оплату за орендоване майно. 

У підсумку такі дії призвели до виникнення заборгованості за договором оренди та нарахуванню пені, у зв’язку з чим Позивачем було подано відповідну позовну заяву до суду. Також, в межах справи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору було подано позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до заявленої Позивачем заборгованості Відповідача.

Розгляд цієї справи затягнувся на роки. У період з 2018 року по 2024 рік справа № 916/542/18 неодноразово розглядалась у Верховному Суді, який двічі скасовував рішення попередніх інстанцій та направляв справу на новий розгляд. 

Однак, вже в середині 2025 року здавалось, що крапку в справі поставлено - постанова Південно-західного апеляційного господарського суду якою залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області на користь держави набула законної сили, а касаційне провадження - закрите. 

З Відповідача стягнуто  заборгованість за договором оренди нерухомого майна, пеню, судовий збір, розірвано договір оренди та зобов’язано повернути орендоване майно державі. В свою чергу, третій особі, яка заявляла самостійні вимоги на предмет спору у задоволені позову відмовлено. 

Реалії сьогодення

Попри наявність остаточного рішення восени 2025 року було подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення. Господарський суд Одеської області неодноразово повертав заяву через різні процесуальні недоліки. Крім того, затримка розгляду заяви супроводжувалась серією самовідводів суддів з різних причин. 

Однак, незважаючи на певні “труднощі” з ухвали Господарського суду Одеської області від 15.12.2025 року вбачається - суддя Литвинова В.В. поновила пропущений строк для подачі заяви та офіційно відкрила провадження за нововиявленими обставинами.

Суддя взяла до уваги, що заявник хоч і пропустив встановлений 30-денний термін для подачі заяви, проте неодноразово намагався подати її вчасно, але заява поверталася судом через процедурні моменти. 

Заявник стверджував, що існують акти приймання-передачі майна від 2014 та 2020 років, які нібито доводять повернення майна або спростовують висновки суду.

Однак 14 січня 2026 року Господарський суд Одеської області постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, залишивши в силі рішення суду від 21.11.2024 року.

Суд встановив, що згадані акти від 29.09.2014 та 30.09.2020 не є нововиявленими обставинами, оскільки вони вже детально досліджувалися та враховувалися судом під час основного розгляду справи. Суд наголосив, що заявник фактично намагався домогтися нової правової оцінки вже відомих доказів, що прямо заборонено процесуальним законом при такому виді перегляду.

Процесуальні аспекти та розгляд клопотань про відкладення

Під час судового засідання, що відбулося 14 січня 2026 року, судом було розглянуто клопотання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (Заявник) та ТОВ «Морський клуб ТЦФ» про відкладення розгляду справи. Необхідність перенесення засідання обґрунтовувалася неможливістю участі представників у зв’язку з їхнім перебуванням в іншому судовому процесі у місті Івано-Франківськ.

За результатами вивчення наданих обґрунтувань суд не знайшов підстав для задоволення зазначених клопотань. У ході перевірки було встановлено наступне:

• Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, дані про існування справи, на яку посилалися заявники як на причину своєї відсутності, відсутні.
• Клопотання від імені товариства було підписане Бондаренко Т.А. у статусі виконуючої обов’язки директора, проте суду не було надано належних доказів на підтвердження її повноважень. 
• Суд також констатував, що учасники справи не були позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про перегляд рішення за відсутності представників орендаря.

Висновок

Таким чином, ухвала Господарського суду Одеської області від 14 січня 2026 року поставила крапку у тривалій судовій епопеї, що тривала понад п'ять років. Незважаючи на численні судові розгляди у справах різних інстанцій та спроби ТОВ «Морський клуб ТЦФ» використати механізм перегляду за нововиявленими обставинами як інструмент для затягування процесу, суд підтвердив остаточність попереднього рішення. Як наслідок, ТОВ «Морський клуб ТЦФ» залишається зобов’язаним виконати вимоги щодо повернення державі понад 2000 кв.м площ Одеського морвокзалу та сплати заборгованості разом із пенею у розмірі понад 1,4 млн грн.