Стягнення аліментів із безробітних та непрацюючих осіб
Навіть за відсутності офіційного доходу батьки зобов'язані утримувати свою дитину. Ця відповідальність зберігається, навіть якщо платник аліментів втратив роботу чи отримав статус безробітного. Але як саме визначається розмір аліментів у таких випадках і які механізми примусового стягнення існують?
Непрацюючий чи безробітний: у чому різниця?
Для правильного розрахунку та стягнення аліментів важливо розрізняти два поняття: безробітний і непрацюючий.
- Безробітний — це особа працездатного віку, яка офіційно зареєстрована в центрі зайнятості. Вона готова розпочати роботу, якщо з'явиться відповідна вакансія.
- Непрацюючий — це працездатна особа, яка не має роботи та не перебуває на обліку в службі зайнятості.
Цей поділ є ключовим, оскільки саме від нього залежить механізм нарахування аліментів.
Як розраховуються аліменти?
- Аліменти з безробітного
Якщо платник аліментів має статус безробітного, стягнення може бути звернене на його державну допомогу по безробіттю. Це правило діє навіть для тих, хто отримав цей статус після ухвалення судового рішення про сплату аліментів. Державний виконавець, дізнавшись про статус безробітного, накладає стягнення на цю допомогу.
Розмір аліментів у цьому випадку розраховується як відсоток від середнього доходу особи за останній рік перед реєстрацією в центрі зайнятості. Це можливо, якщо її страховий стаж перевищує шість місяців. Якщо ж безробітний має неофіційний дохід, аліменти можуть бути встановлені у фіксованій сумі.
- Аліменти з непрацюючого
У випадку, коли особа не працює і не зареєстрована в центрі зайнятості, аліментні зобов'язання розраховуються на основі середньої заробітної плати, встановленої органами статистики в регіоні, де зареєстрований платник. Мінімальний розмір аліментів для непрацюючої особи, так само як і для працюючої, не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Коли потрібен суд і як діяти далі?
Якщо платник аліментів відмовляється платити, посилаючись на відсутність роботи, справу необхідно передати до суду. Суд визначить розмір аліментів, який буде достатнім для гармонійного розвитку дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому суд не обмежується офіційним доходом платника, якщо його витрати значно перевищують задекларовані доходи.
Після отримання судового рішення необхідно звернутися до виконавчої служби, щоб відкрити виконавче провадження та забезпечити примусове стягнення коштів.
Відповідальність за ухилення від сплати
Українське законодавство передбачає сувору відповідальність за ухилення від сплати аліментів, яка може бути цивільною, адміністративною чи навіть кримінальною.
За несплату аліментів можуть бути застосовані такі тимчасові обмеження:
- внесення до Єдиного реєстру боржників;
- обмеження права на виїзд за кордон;
- арешт банківських рахунків;
- позбавлення права керування автомобілем;
- позбавлення права користування зброєю та права на полювання.
Ці обмеження знімаються, як тільки заборгованість повністю погашена.
Окремо виділяється злісне ухилення від сплати, за яке передбачено громадські роботи на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арешт на строк до трьох місяців, або позбавлення волі на строк до двох років. Це стосується випадків, коли батьки свідомо ігнорують рішення суду щодо утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей.
Підсумовуючи, відсутність офіційного доходу не звільняє батьків від їхнього основного обов’язку — утримувати свою дитину. Правова система України надає всі необхідні інструменти для стягнення цих коштів та притягнення до відповідальності тих, хто ухиляється від своїх зобов’язань.
Матеріал підготовлено на основі роз’яснення Міністерства юстиції України.
