Спадкування активів у кількох юрисдикціях: як правильно спланувати та передати майно дітям без зайвих податків та конфліктів 

Власники великого міжнародного бізнесу часто зосередженні на його розвитку, а питання спадкування особистих активів часто відкладають «на потім». Та в один день неочікуванно це вже стає проблемою родини, а бізнес може зупинитися через сімейні суперечки. 

У сучасних реаліях власники мають активи у різних країнах: компанії – в одній, нерухомість – в іншій, банківські рахунки – у третій, а сам власник з родиною живе в четвертій. Війна й релокація лише підсилили цю тенденцію: дедалі більше українських бізнесменів мають особисті активи і в Україні, і за кордоном. 

Така географічна диверсифікація активів може створити чимало проблем та складнощів при спадкуванні. У різних юрисдикціях – свої правила спадкування активів, їх оподаткування, обов’язкова частка родичів. Без попереднього планування спадкування може затягнутися на роки за рахунок окремих процедур у різних юрисдикціях та можливих спорів між спадкоємцями, спричинити додаткові витрати на іноземних консультантів. Більше того, активи будуть залишатимуться замороженими без доступу до них спадкоємців, а спадкоємець не зможе невідкладко вступити у бізнес та/або продовжити його управління допоки прийняття спадщини не буде завершено. 

Інтерес спадкодавця тут є простим та зрозумілим: чи зможуть мої спадкоємці безперешкодно успадкувати те, що я заробив, у точно визначених пропорціях, без зайвих юридичних перешкод та податкових витрат?

У практиці Interlegal частіше трапляються ситуації, коли клієнти потребують допомоги з плануванням спадкування активів у кількох юрисдикціях. В той же час, ми стикаємося зі складнощами та проблемами спадкоємців, до яких призвели відкладання спадкоємцем цього питання та відсутність попереднього планування та структурування процедури спадкування власних активів.  

У цій статті ми розглянемо ключові правила та особливості спадкування активів у різних юрисдикціях, податкові ризики та «підводні камені». 

Заповіт як інструмент спрощення процедури спадкування.  

Правильно складений заповіт – ключ до запланованої та передбачуваної процедури  спадкування активів в декількох юрисдикціях.  Він дозволяє мінімізувати потенційні суперечки між спадкоємцями навколо спадщини та їх часток у ній, упорядкувати та суттєво прискорити процес переходу спадкових активів, а також оптимізувати податкові навантаження на спадкоємців. Заповіт фіксує, право якої держави застосовується до спадкування активів з урахуванням правил нижче, що усуває потенційні колізії та гарантує, що процедура спадкування відбувається в тій юрисдикції, де запланував спадкодавець.  

Наприклад, громадянин України, що проживає в Австрії, обирає австрійське право для складання заповіту. В такому випадку основна спадкова процедура відбувається в Австрії, а нерухомість в Україні успадковується окремо за місцем розташування.

Колізійні норми при спадкуванні: правила вирішення

Найпоширеніше питання наших клієнтів: а де саме мені складати заповіт, якщо активи розташовані у кількох країнах?

Уявимо, що громадянин України проживає в Австрії та планує скласти заповіт. При цьому  спадкова маса включає активи у Швейцарії, Україні, на Кіпрі та Британських Віргінських Островах. До цього пулу входила, зокрема, нерухомість в Україні та країнах ЄС, банківські рахунки за кордоном, автомобілі, частки та акції в українських та іноземних компаніях.   

Такі ситуації регулюються нормами міжнародного приватного права (МПП), зокрема його колізійними положеннями. Водночас правова база є досить широкою і містить різні підходи до подібних питань. Вона включає: 

• національні спеціалізовані закони (наприклад, Закон України «Про міжнародне приватне право»; Loi n° 1.448 du 28 juin 2017 у Монако; Федеральний закон PILA 1987 у Швейцарії; Закон № 91/2012 Sb. у Чехії);
• регламенти ЄС, зокрема № 650/2012, про юрисдикцію, застосовне право, визнання та виконання рішень, прийняття та виконання автентичних документів у справах про спадкування та про створення європейського сертифіката спадкоємства;
• міждержавні угоди про правову допомогу, наприклад між Україною та Чехією/Польщею. 

Знання і правильне застосування цих норм дозволяє уникнути юридичних колізій, мінімізувати податкові витрати та забезпечити швидке і безпечне отримання активів обраними спадкоємцями.

Яке право застосовується до положень заповіту: де складати та яким чином виконувати. 

В міжнародному спадкуванні важливо розуміти та розрізняти два аспекти:

• за правом якої держави заповіт складається,
• за правом якої держави (держав) заповіт виконується. 

Ці питання є першочерговими при плануванні спадкуванні, оскільки дають розуміння у якій країні складати заповіт, а у якій реально відбуватиметься процедура виконання заповіту, та, у підсумку, яке спадкове законодавство якої країні або країн підлягає аналізу та оцінці. 

Загальні правила такі:

• до процедури спадкування застосовується право країни постійного проживання особи на момент смерті та/або складання заповіту;
• при складанні заповіту спадкодавець може обрати право країни свого громадянства;

• процедура спадкування нерухомості завжди регулюється правом держави, де вона розташована. Це стосується навіть випадків, коли спадкодавець у заповіті обрав право іншої держави. 

Ці правила мають ключове значення під час виконання заповіту, адже такі нюанси, як обов’язкова частка у спадщині, її розмір і коло осіб, яким вона гарантується, можуть відрізнятися залежно від спадкового законодавства держав.  

Повертаючись до прикладу вище, громадянин України може обирати право, яке регулюватиме питання складання заповіту та його виконання щодо рухомого майна: або право України як держави громадянства, або право Австрії, де він постійно проживає. Уявимо, що він обрав право Австрії. 

Чому це важливо? В такому разі складений заповіт підлягає виконанню в Австрії за місцем проживання. Спадкову масу складають усі активи, окрім нерухомості в Україні. Процедура спадкування нерухомості здійснюється за місцем її розташування та реєстрації. У нашому випадку українська нерухомість Клієнта успадковується лише тут, а процедура здійснюється за правилами спадкового законодавства нашої держави. 

Розглянемо інший приклад. Громадянин однієї з країн ЄС постійно проживає в іншій європейській державі. Його зв’язок з Україною охоплюється наявністю локальної нерухомості та часток в капіталі декількох українських компаніях. Іноземні активи клієнта включали акції в компаніях, зареєстрованих в ЄС та за його межами, а також особисті банківські рахунки. 

У цій ситуації клієнт складає заповіт у ЄС, де і матиме місце його виконання в частині майже усієї спадкової маси. Водночас, в Україні заповіт виконуватиметься лише щодо нерухомості. Український нотаріус у такому разі відкриває окрему спадкову справу, забезпечуючи виконання заповіту та розподіл нерухомості між спадкоємцями відповідно до українського законодавства.

Частки в українських компаніях не спадкуються в межах цієї справи, однак іноземне свідоцтво (сертифікат) про спадщину є безумовною підставою для реєстрації зміни складу учасників в українських компаніях.

Спадкування в кількох юрисдикціях потребує стратегічного підходу та ретельного планування. У кожній країні – свої правила, колізійні норми й податкові особливості, тож помилка із вибором юрисдикції може призвести до втрати часу, коштів і ускладнень для спадкоємців.

Наша роль як юридичних консультантів полягає у комплексному та глибокому аналізі активів спадкодавця, визначенні потенційних юрисдикцій, де може мати місце процедура спадкування. Важливе місце також займає оцінка правил місцевого спадкового законодавства – від  розмір обов’язкової частки у спадщині кола осіб, яким вона гарантується до основних  етапів процедури виконання заповіту та їх тривалості. 

Залучення досвідчених юристів до планування спадкування гарантує, що волю спадкодавця буде виконано саме так, як він цього бажав, – без конфліктів, податкових ризиків і затримок. Такий підхід дозволяє зберегти активи, убезпечити спадкоємців і забезпечити передбачуване виконання заповіту в кожній юрисдикції.