Щодо застосування позовної давності до майнових вимог кредиторів, заявлених до боржника у справі про його банкрутство

Положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство

Суд першої інстанції відкрив провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Харківський підшипниковий завод». 

Після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом на адресу господарського суду надійшла заява ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» з грошовими вимогами на загальну суму 33 120 000 грн, що складається з боргу, який виник на підставі договору та додаткової угоди. 

Місцевий господарський суд вимоги зазначеного товариства відхилив у повному обсязі. Згодом за результатами попереднього засідання у справі визнав вимоги кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. 

Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу, постановлену за результатом розгляду кредиторських вимог, та прийняв нове рішення про визнання грошових вимог ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс». І, як наслідок, доповнив резолютивну частину ухвали попереднього засідання визнаними вимогами цього товариства. 

Боржник не погодився з позицією апеляційної інстанції, звернувшись до КГС ВС із касаційною скаргою, в якій зазначив про помилковість обчислення судом позовної давності та посилався на пропущення кредитором цього строку. 

ОЦІНКА СУДУ 

Для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов’язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред’являються підвищені вимоги. 

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини між кредитором та боржником є відносинами за договором поставки товару, умови якого боржником не було виконано: товар не поставлено, грошові кошти на загальну суму 33 120 000,00 грн, які кредитор перерахував боржнику в якості передплати за товар, не були повернуті. 

Розпорядник майна, визнаючи вищевказану суму боргу кредитора, заявив про застосування позовної давності до спірних відносин. 

Чинний КУзПБ не встановлює спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника. 

За змістом ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 1 ст. 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов’язань, визначених ст. 175 ГК України. Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство, необхідно керуватися нормами ЦК України. Положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. 

Нормою ст. 267 ЦК України передбачено правило, згідно з яким суб’єктом звернення із заявою про застосування позовної давності є виключно сторона у спорі. Положення гл. 19 ЦК України про позовну давність повинні застосовуватися у відносинах банкрутства із урахуванням особливостей кола учасників таких правовідносин, цілей правового регулювання, порядку провадження у справах про банкрутство, правового статусу учасників тощо. 

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені. Станом на дату звернення ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» (27.04.2023) режим надзвичайної ситуації діяв. З огляду на норми статей 256, 257, 258, п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на дату звернення кредитора з заявою з кредиторськими вимогами позовна давність за вимогами, що покладені в основу цих вимог, враховуючи її продовження чи зупинення, не пропущена. 

КГС ВС вважав за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України). 

Судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо реалізації покупцем свого права вимагати повернення суми попередньої оплати до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, натомість дійсним залишилося зобов’язання боржника з поставки товару. 

З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин. Процедура банкрутства, в основі якої лежить конкурсна природа, спрямована на забезпечення відстоювання обґрунтованості вимог конкурсних кредиторів до боржника на конкурентних засадах. 

КГС ВС дійшов висновку, що у цьому спорі у кредитора в зв’язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство та положень ст. 45 КУзПБ виник обов’язок звернутися до боржника із заявою з грошовими вимогами, оскільки з цього моменту фактично було змінено зміст правовідносин сторін вказаного договору поставки. Тобто кредитор має у порядку, визначеному КУзПБ, пред’явити до боржника грошові вимоги, а не вимагати поставки товару. 

Враховуючи наведене, КГС ВС відзначив у цілому правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що на дату звернення кредитора із заявою з кредиторськими вимогами позовна давність за цими вимогами не пропущена.

 За результатами розгляду касаційної скарги КГС ВС залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції. 

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 01.07.2025 у справі № 922/2523/22 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/128776002