Щодо визначення розміру пені за договором позики з двозначним формулюванням

При тлумаченні умов договору, що мають двозначне формулювання, щодо порядку нарахування пені суд повинен керуватися правилом contra proferentem, – тобто тлумачити умови договору проти того, хто їх написав. Якщо позикодавець включив до договору умову про пеню, що допускає подвійне тлумачення, таку умову слід тлумачити на користь позичальника.

ДП «Адміністративно-господарське підприємство» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що відповідач обіймав посаду директора ДП «Адміністративногосподарське підприємство» та у період з 01 квітня 2014 року до 30 листопада 2015 року, уклав із підприємством декілька договорів позики. Повернення грошових коштів відповідач здійснював шляхом відрахування коштів із заробітної плати, однак після звільнення відповідача повернення коштів припинено. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, позов задовольнив, мотивуючи своє рішення доведеністю заявлених вимог.

Верховний Суд погодився з висновками судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак змінив судові рішення в частині стягнення пені, зменшивши її розмір, з огляду на таке. 

При тлумаченні умов договору, які мають двозначний зміст, суд повинен керуватися правилом contra proferentem – слова договору слід тлумачити проти того, хто їх написав. Якщо сторона включила в договір умову, що має неясне значення, вона несе ризик, пов'язаний з таким формулюванням. у випадку коли умова договору може тлумачитися по-різному, перевага надається тлумаченню на користь контрагента сторони, яка підготувала договір. 

Підприємство, укладаючи з відповідачем договори позики, на власний ризик включило до них умову щодо порядку обчислення пені, що має двозначне тлумачення, тому таку умову потрібно тлумачити на користь відповідача, який наполягає, що згідно з п. 6.4 договорів позики загальний розмір пені за кожним із договорів не може перевищувати 1 % від суми позики. 

Суди попередніх інстанцій не врахували обмеження щодо розміру пені, встановлену у п. 6.4 договорів, що призвело до ухвалення помилкових рішень про стягнення з відповідача на користь позивача пені, обчисленої із розрахунку 1 % від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. 

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 175/213/16-ц (провадження № 61-14202св18) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/83749204