Що є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини?

Що є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини?

«Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», - нагадав КЦС ВС у справі №405/7058/19.

Жінка звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини.

За життя померлий склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Згідно із заповітом, позивачеві він заповів належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після смерті чоловіка, приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина С.С. на підставі заяв спадкоємців за законом завела спадкову справу щодо майна померлого. У Всеукраїнській газеті "Голос України" було опубліковано оголошення нотаріуса про відкриття спадщини та ведення спадкової справи щодо майна померлого та запропоновано спадкоємцям, які бажають прийняти спадщину або відмовитися її приймати, звернутися до нотаріуса. Нотаріус видала спадкоємцям за законом, відповідачам справи - батькові померлого і його неповнолітньої дочки - свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позивач намагалася звернутися до нотаріуса Панчишиної С.С. із заявою про прийняття спадщини, але не змогла цього зробити через перебування нотаріуса у відпустці. А пізніше нотаріус відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з пропуском нею строку для прийняття спадщини.

Позивач вказувала, що в силу своєї необізнаності про відкриття спадщини та неналежного виконання нотаріусом своїх обов'язків по повідомленню спадкоємців вона не могла вчасно прийняти спадщину. Також зазначала, що пропущений нею строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним. Посилаючись на викладене, позивач просила суд визначити додатковий строк тривалістю три місяці для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті спадкодавця.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не довела наявність об'єктивних, непереборних і поважних причин, які перешкоджали їй звернутися із заявою про прийняття спадщини в шестимісячний строк з дня її відкриття, а необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття ним спадщини. Крім того, суд зазначив, що із заявою про прийняття спадщини позивач звернулася через 43 дні після закінчення шестимісячного строку подання такої заяви і такий строк не можна вважати незначним.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу позивачки задоволено.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, тривалістю у два місяці, починаючи з дати прийняття цього судового рішення.

Постанова суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував істотні деталі та особливості цієї справи, формально підійшов до її розгляду та помилково констатував, що позивач була сповіщена нотаріусом про відкриття спадщини та не мала жодних об'єктивних перешкод для реалізації права на прийняття спадщини.

До того ж, обов'язок по повідомленню про відкриття спадщини фактично виконав один з відповідачів - батько померлого, але вже після закінчення терміну на його прийняття та отримання ним та іншим спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідач і законний представник неповнолітньої відповідачки звернулися до суду з касаційними скаргами в яких, з урахуванням уточнень, просили скасувати постанову апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У відгуку на касаційну скаргу, позивач вказала:

Судами встановлено, що вона не знала про існування заповіту на її ім'я. У заповіті вказано прізвище, ім'я та по батькові, але не прийнято до уваги, що заповідачеві не було відомо місце проживання позивача, а тому і не було відзначено її адреси проживання в заповіті. Але, незважаючи на відсутність адреси, в процесі розгляду справи відповідач підтвердив, що фактично після смерті його сина, він знав про існування заповіту на ім'я позивача і вирішив повідомити про заповіт і відкриття спадщини тільки після того, як їм і його дочкою було отримано свідоцтво про спадщину, тобто, після того як закінчився термін на звернення із заявою про вступ у спадщину позивача. У цьому вбачається умисне приховування факту смерті і наявність заповіту.

Також позивач зазначала, що в оголошенні в газеті не було зазначено, про те, що це оголошення стосується саме позивачки, а отже не знаючи про наявність заповіту на її ім'я, остання була позбавлена можливості дізнатися про відкриття спадщини.

Нотаріусу і відповідачам було відомо фактичне місце роботи позивача, відоме місце проживання батьків позивача, але вони не скористалися цим правом на належне повідомлення про існування заповіту і відкриття спадщини.

Позиція ВС:

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, повинен подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Особа, яка не прийняла спадщину у встановлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, який отримав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відомо. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це в пресі.

Апеляційний суд дав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач в підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини і прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у нього об'єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті спадкодавця, оскільки вона не є родичкою спадкодавця, не проживала з останнім, про існування заповіту дізналася лише після закінчення шестимісячного строку, встановленого для подачі заяви про прийняття спадщини.

Крім того, опублікування нотаріусом оголошення в пресі про відкриття спадщини без зазначення особи спадкоємця за заповітом (особливо, коли такий спадкоємець не обізнаний про існування заповіту) не може вважатися належним повідомленням або викликом спадкоємця до нотаріуса так, як жодним чином не дає можливості спадкоємцю, який не знає про заповіт, зрозуміти про виникнення у нього права на спадщину і можливість його реалізувати.

Таким чином, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що приватний нотаріус Панчишина С. С. мала можливість з допомогою Єдиного демографічного реєстру встановити місце проживання спадкоємця за заповітом (позивачки), але не зробила цього, то опублікування ній знеособленого повідомлення про відкриття спадщини після смерті людини не є належним виконанням вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат», яке не гарантувало повідомлення відомого нотаріуса спадкоємця про відкриття спадщини і не сприяло здійсненню особистого розпорядження спадкодавця.

Таким чином, ВС дійшов висновку: касаційні скарги відповідачів залишити без задоволення. Постанову Кропивницького Апеляційного суду залишити без змін.