Процесуальне питання стосовно позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору 

КГС ВС розглянув касаційні скарги Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автопослуги» обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (далі – Підприємство) та ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (далі – ГО) за позовом Підприємства до ТОВ «Елайтіен Плюс» (далі ТОВ-1), обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача –ТОВ «Концертно-спортивний комплекс «Львів» (далі – ТОВ - 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 – міська рада, за участю прокуратури про визнання недійсним договору купівлі-продажу та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ГО до Підприємства, ТОВ-1, ТОВ-2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та визнання права власності на автостоянку. 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 

Підприємство звернулося з позовом до ТОВ-1 та обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між позивачем та ПП, з підстав невідповідності договору купівлі-продажу нерухомого майна положенням ст. 25 ЦК УРСР. 

ГО (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) звернулося до суду з позовом до Підприємства та ТОВ-1 про визнання недійсним того самого договору купівлі-продажу, укладеного між Підприємством та ПП. Позов обґрунтовано тим, що автостоянка була колективною власністю ГО і продаж цього майна без їхньої згоди є незаконним. 

Надалі ГО подала заяву про зміну предмета позову за позовною заявою третьої особи, в якій додатково зазначила відповідачем ТОВ-2 та збільшила позовні вимоги, включивши до них визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель і споруд, укладеного між ТОВ-1 і ТОВ-2, скасування державної реєстрації права власності за відповідачами та визнання права власності на відповідне нерухоме майно за ГО. 

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив позов третьої особи із самостійними вимогами повністю. 

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову третьої особи, відмовивши в задоволенні позову ГО, вказавши, що нові позовні вимоги спрямовані до інших осіб і вони не можуть визнаватись вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. 

ОЦІНКА СУДУ 

КГС ВС розглянув касаційні скарги підприємства та ГО, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, зокрема щодо ст. 46, 49 ГПК України, а також ст. 388 ЦК України. 

КГС ВС зауважив, що переглядає оскаржувану постанову апеляційного суду лише в частині позовних ГО. 

Колегія суддів погодилася з висновком апеляційного суду: ГО у своєму позові змінило предмет спору, що виходило за межі первісного предмета позову підприємства. Позовні вимоги, які не стосувалися безпосередньо первісного договору, не могли бути розглянуті як частина цієї справи. 

КГС ВС визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що нові позовні вимоги, викладені ГО в заяві про зміну предмета позову, а саме вимоги про визнання недійсним договору між ТОВ-1 та ТОВ-2,скасування державної реєстрації прав власності на спірне нерухоме майно за відповідачами та визнання за нею права власності на відповідне нерухоме майно, спрямовані до інших осіб у цій справі – ТОВ-2 і не можуть визнаватись вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору

КГС ВС зазначив, що відповідно до ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження, але ці вимоги мають бути безпосередньо пов’язані з предметом спору між сторонами. ГО, заявляючи нові позовні вимоги, фактично розширило предмет спору, що виходить за межі допустимого в рамках однієї справи. 

Колегія суддів виснувала, що можливість третьої особи вступити у справу з самостійними вимогами (шляхом подання позову з метою захисту її права) обмежена предметом спору та складом сторін за первісним позовом, як це передбачено ст. 49 ГПК України. Отже, у разі подальшого заявлення додаткових (нових) позовних вимог, у тому числі із залученням нових учасників процесу (наприклад, додаткового відповідача), втрачається сенс вступу такої особи у вже існуючу справу з метою вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. 

КГС ВС наголосив, що вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові. 

ВС зазначив, що нові позовні вимоги ГО про зміну предмета позову щодо договору та скасування державної реєстрації не можуть бути визнані вимогами третьої особи у межах цієї справи, адже ГО не є стороною оспорюваних нею договорів, укладених між відповідачами (за позовом третьої сторони). З огляду на викладене КГС ВС залишив постанову суду апеляційної інстанції без змін. 

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 30.07.2024 у справі № 914/158/22 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120858396