Правовий аналіз механізмів захисту педагогічних працівників від булінгу в освітньому середовищі України

Проблема булінгу (цькування) в закладах освіти є комплексним соціально-педагогічним явищем, що справляє деструктивний вплив на всіх учасників освітнього процесу. Традиційно основна увага дослідників та практиків зосереджена на протидії цькуванню серед здобувачів освіти. Однак не менш гострою, хоча й менш висвітленою, є проблема булінгу, спрямованого проти педагогічних працівників. Ця форма насильства підриває авторитет вчителя, негативно впливає на його психоемоційний стан, професійну діяльність та, як наслідок, на якість надання освітніх послуг.

Метою цієї статті є проведення системного аналізу чинної нормативно-правової бази України, що регулює питання ідентифікації, протидії та відповідальності за вчинення булінгу стосовно педагогів. Аналізу підлягають ключові положення Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

1. Законодавче визначення булінгу та правовий статус педагога

Фундаментальною основою для захисту прав вчителя є Закон України «Про освіту» (далі – Закон). Попередня редакція Закону містила окремий пункт 3- 1 частини 1 статті 1, який давав чітке визначення: 

Булінг (цькування) — це «дії учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».

На сьогодні цей пункт виключено. Проте в чинній редакції Закону, а саме в пункті 2-1 частини 1 статті 1 зазначено наступне: 

Безпечне освітнє середовище — це сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема... шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (зокрема шляхом булінгу (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору...

Аналіз цієї норми дозволяє зробити кілька ключових висновків:

1. Булінг (цькування) тепер чітко кваліфікується як один зі способів заподіяння моральної шкоди та форма психологічного насильства, що прямо порушує право на безпечне освітнє середовище.
2. Ця норма має універсальний характер, оскільки поширюється на всіх учасників освітнього процесу без винятку.

Ключовим є те, що ця норма захищає всіх «учасників освітнього процесу» без винятку. Стаття 52 цього ж Закону надає вичерпний перелік таких учасників, до яких, зокрема, належать:

• здобувачі освіти;
• педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;
• батьки здобувачів освіти та інші.

Таким чином, законодавець прямо вказує, що педагогічний працівник може бути потерпілою стороною (жертвою) у ситуації булінгу, що надає йому повне право на захист у межах чинного законодавства.

Права педагога деталізовано у статті 54 Закону. Серед них прямо закріплені:

• право на захист професійної честі та гідності;
• право на працю у безпечному та здоровому освітньому середовищі;
• право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою.

Ці норми не є декларативними, вони створюють юридичне підґрунтя для висування вимог до адміністрації закладу освіти, батьків та учнів щодо забезпечення належних умов праці та припинення будь-яких насильницьких дій.

2. Адміністративна відповідальність за вчинення булінгу

Для забезпечення невідворотності покарання за цькування було внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, який доповнили статтею 173-⁴ «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу». Ця стаття є головним інструментом юридичного впливу на кривдників. Розглянемо її структуру:

• Частина 1: Вчинення булінгу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ), що становить 850–1700 грн, або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
• Частина 2: Дії, вчинені повторно протягом року або групою осіб, кваліфікуються як обтяжуючі обставини та караються підвищеним штрафом від ста до двохсот НМДГ (1700–3400 грн) або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.
• Частини 3 і 4: Встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за вчинення булінгу неповнолітніми у віці від 14 до 16 років. Розмір санкцій для них є аналогічним до покарань, передбачених частинами 1 і 2.
• Частина 5: Встановлює окрему відповідальність для керівника закладу освіти за неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу. Санкція передбачає штраф від 50 до 100 НМДГ (850–1700 грн) або виправні роботи до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку. Ця норма стимулює адміністрацію не приховувати факти цькування, а реагувати на них відповідно до закону.

3. Комплексний механізм реалізації права педагога на захист від булінгу

Право педагогічного працівника на захист від булінгу є багаторівневою конструкцією, що ґрунтується на фундаментальних конституційних нормах та конкретизується у спеціальному законодавстві у сфері освіти. Аналіз цього механізму дозволяє виокремити як загальні гарантії, так і специфічні процедури, спрямовані на відновлення порушених прав.

3.1. Конституційні гарантії як фундамент захисту

Основою всієї системи захисту є Конституція України, норми якої мають найвищу юридичну силу та пряму дію. Для педагога, який зазнав булінгу, ключовими є дві статті:

• Стаття 43 Конституції України. Вона гарантує, що «кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці». Важливо інтерпретувати це положення розширено. «Безпечні умови праці» — це не лише відсутність фізичних загроз (наприклад, несправного обладнання), а й створення психологічно безпечного середовища. Систематичний булінг, що включає образи, погрози, приниження та соціальну ізоляцію, створює психологічно небезпечні, шкідливі та нездорові умови праці. Таким чином, будь-який акт цькування є прямим порушенням фундаментального конституційного права педагога. Це дає змогу вимагати від роботодавця (адміністрації закладу освіти) вжиття всіх необхідних заходів для припинення таких порушень.
• Стаття 55 Конституції України. Ця норма закріплює, що «права і свободи людини і громадянина захищаються судом». Вона гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та посадових осіб. Для вчителя це означає, що бездіяльність директора школи, який не реагує на скарги про булінг, може бути оскаржена в суді. Крім того, ця ж стаття встановлює, що «кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань». Це положення легітимізує весь спектр дій педагога: від подання доповідних записок та звернень до поліції до залучення профспілок та медіа, якщо це не суперечить закону.

3.2. Спеціальні права педагога за освітнім законодавством

Конституційні гарантії знаходять своє продовження та деталізацію у профільному законодавстві. Закон України «Про загальну середню освіту» у своїх положеннях (зокрема, у статтях 22-26) підтверджує та конкретизує права і обов'язки педагогів, встановлені Законом України «Про освіту».

Для захисту від булінгу педагог може апелювати до таких прав:

1. Право на повагу до професійної гідності. Це право означає неприпустимість принизливого чи зневажливого ставлення, образ, поширення недостовірної інформації (наклепу), що ганьбить честь та ділову репутацію вчителя. 
2. Право на безпечні умови праці. Як і конституційна норма, це право в освітньому контексті включає захист від психологічного насильства. Робоче місце, де вчитель систематично зазнає цькування, не може вважатися безпечним.
3. Право на юридичний захист у разі конфліктів. Це право передбачає можливість звернутися до суду для захисту своїх прав. Також педагог може залучити кваліфікованого адвоката, який надасть професійну консультацію, допоможе підготувати необхідні документи та здійснюватиме представництво інтересів протягом усього судового процесу.

Ключовим процедурним елементом реалізації цих прав є обов’язок керівництва закладу освіти реагувати на заяви про булінг. Цей процес чітко регламентований наказами МОН і передбачає, що у відповідь на заяву педагога (або будь-якого іншого учасника освітнього процесу) директор зобов’язаний:

• Невідкладно зареєструвати заяву.
• Скликати засідання спеціально створеної комісії з розгляду випадків булінгу. До складу такої комісії зазвичай входять представники адміністрації, психологічна служба (практичний психолог, соціальний педагог), представники профспілки та, за потреби, батьківської громадськості.
• Забезпечити неупереджений та всебічний розгляд обставин, викладених у заяві.
• За результатами роботи комісії ухвалити рішення про визнання або невизнання факту булінгу.
• У разі підтвердження факту цькування — розробити план заходів для виправлення ситуації (проведення виховної роботи з кривдником, надання психологічної підтримки потерпілому, застосування заходів виховного впливу) та повідомити уповноважені підрозділи Національної поліції.

3.3. Процедурний алгоритм дій педагога

На основі аналізу законодавства можна сформулювати такий покроковий алгоритм дій для педагога, який став жертвою булінгу:

Крок 1: Систематична фіксація та документування доказів. Це найважливіший етап, від якого залежить успіх усіх подальших дій. Докази необхідні для обґрунтування своєї позиції як перед шкільною комісією, так і в поліції чи суді. Необхідно збирати:

• Цифрові докази: скріншоти повідомлень та коментарів у соцмережах, шкільних чатах, електронних листах.
• Письмові докази: доповідні та пояснювальні записки на ім'я адміністрації, письмові свідчення колег чи інших свідків.
• Аудіо- та відеодокази: записи розмов чи інцидентів (з дотриманням вимог законодавства про приватність).
• Медичні докази: у разі погіршення стану здоров'я (наприклад, через стрес) — висновки лікарів, рецепти тощо.

Крок 2: Офіційне звернення до керівництва закладу освіти. Це першочерговий та обов'язковий крок. Подача письмової заяви з доданими доказами запускає офіційний механізм розслідування, передбачений законом. Важливо отримати підтвердження реєстрації заяви (наприклад, вхідний номер на вашій копії).

Крок 3: Звернення до Національної поліції. Цей крок можна робити паралельно зі зверненням до адміністрації або після нього, особливо якщо дії кривдників мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-⁴ КУпАП, або якщо адміністрація не вживає належних заходів.

Крок 4: Залучення профспілкової організації та юриста. Профспілка, відповідно до свого статуту, зобов'язана захищати трудові та соціально-економічні права своїх членів. Це включає правову консультацію та представництво інтересів. Залучення фахового юриста допоможе грамотно вибудувати стратегію захисту та підготувати позов до суду.

Крок 5: Звернення до суду. Це вищий рівень захисту прав. Педагог може звернутися до суду з позовом про:

• Захист честі, гідності та ділової репутації.
• Відшкодування моральної шкоди, завданої систематичним цькуванням.
• Оскарження бездіяльності керівника закладу освіти.

Висновки

Аналіз чинного законодавства свідчить, що в Україні створено багатокомпонентну систему правового захисту педагогічних працівників від булінгу. Вона включає чітке законодавче визначення явища, встановлення прав потерпілого педагога, запровадження адміністративної відповідальності для кривдників та адміністрації закладу, а також деталізовані механізми реалізації права на захист.

Водночас ефективність цієї системи безпосередньо залежить від рівня правової обізнаності самих педагогів, їхньої готовності активно захищати свої права, а також від інституційної спроможності керівників закладів освіти та територіальних органів управління освітою адекватно та неупереджено реагувати на кожен випадок цькування. Подальший розвиток превентивних заходів та формування культури нульової толерантності до будь-яких форм насильства є ключовим завданням для створення по-справжньому безпечного освітнього середовища.

Чумаченко Наталія Григорівна,
вчитель української мови та літератури,
спеціаліст вищої категорії