Практика ВС: Реалізація на торгах частки подружжя після розірвання шлюбу

Реалізація на електронних торгах частки у праві спільної сумісної власності подружжя без згоди іншого з подружжя та без визначення часток для виконання боргових зобов'язань одного з подружжя, що виникли після розірвання шлюбу, є підставою для визнання таких торгів недійсними. Позовна давність для оскарження електронних торгів обчислюється з дати їх проведення, а не з моменту накладення арешту на майно.

21 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. (далі – приватний виконавець Плесюк О. С.), державного підприємства «СЕТАМ» (далі – ДП «СЕТАМ»), приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвої І. Ю. (далі – приватний нотаріус Алєксєєва І. Ю.), третя особа – ОСОБА_4, про визнання недійсними електронних торгів, акта про проведені електронні торги, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності, визнання квартири спільним майном подружжя, визнання права власності на частку квартири. 

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що спірна однокімнатна квартира, яка була реалізована на електронних торгах, є об’єктом спільної сумісної власності з відповідачем. Право власності на квартиру було зареєстроване за ОСОБА_2, однак фінансування її придбання здійснювалося спільними коштами подружжя у період шлюбу. Отже, квартира є об’єктом спільної сумісної власності незалежно від державної реєстрації. Продаж 1/2 частки квартири відбувся без її згоди як співвласника. 

Суд першої інстанції позов задовольнив, мотивуючи тим, що продаж частки у майні, яке є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, без згоди співвласника та без попереднього визначення часток є підставою для визнання торгів недійсними. Суд відхилив доводи відповідачів про пропуск позовної давності, зазначивши, що початок її перебігу слід обчислювати з моменту, коли позивач дізналася про факт відчуження квартири, а не з дати арешту чи відкриття виконавчого провадження, оскільки арешт сам по собі не свідчить про порушення права. 

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову, за винятком позовних вимог до нотаріуса, який не є належним відповідачем у цій справі, а позовна давність має обчислюватись з 2009 року, коли порушено права співвласника, однак позивач звернулася із позовом у 2023 році, після спливу строку давності. 

Верховний Суд постанову суду апеляційної інстанції в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного виконавця Плесюка О. С. та ДП «СЕТАМ» щодо визнання недійсними електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності, визнання квартири спільним майном та права власності на частку квартири скасував, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишив в силі; в частині вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного виконавця та ДП «СЕТАМ» про визнання недійсними акта про проведені електронні торги, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів змінив з викладенням мотивів у новій редакції; в частині вимог до приватного нотаріуса Алєксєєвої І. Ю. – залишив без змін з огляду на таке. 

Пайові внески, сплачені під час перебування у шлюбі, формують об’єкт спільної сумісної власності подружжя, навіть якщо право власності було оформлене лише на одного з них, згідно зі ст.ст. 60, 70 СК України 

Реалізація майна, що є спільною сумісною власністю, з публічних торгів для виконання боргових зобов’язань в межах виконавчого провадження лише одного з подружжя без визначення частки боржника та без згоди іншого співвласника є порушенням майнових прав останнього. Відчуження спільного майна без дотримання зазначених умов є підставою для визнання недійсним такого продажу. 

Факт накладення арешту не означає вибуття майна з володіння співвласника і не є моментом порушення його права. Позовна давність у такому випадку обчислюється з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права (про відчуження спільного майна), а не з моменту арешту майна. 

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 711/744/23 (провадження № 61-5411св24) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/127575558