Найоригінальніша відмова в доступі до публічної інформації: замість відповіді — латина і “opus magnum”

Право на доступ до публічної інформації — одна з основ демократії, що дозволяє суспільству контролювати, як саме органи влади та розпорядники бюджетних коштів витрачають державні кошти. Проте бувають випадки, коли це право стикається з неочікуваним — і подекуди доволі екзотичним — опором.

Так, на початку 2025 року ІА “Конструктив Ньюс” звернулося до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №10» Одеської міської ради з проханням надати копію позовної заяви у справі №916/5590/24, де йдеться про стягнення 1,8 млн грн.

На повторний запит було отримано відповідь, яка, схоже, претендує на перемогу в рубриці найбільш емоційно забарвлена та філософська відмова в доступі до публічної інформації.

“Позовна заява, як втілення юридичної майстерності, є справжнім opus magnum правника — вишуканим результатом інтелектуальної творчості, що виражений у письмовій формі з неповторним, індивідуальним викладом юридичних аргументів та витонченим обґрунтуванням правової позиції.”

Далі КНП «Міська клінічна лікарня №10» цитує статтю 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», наголошуючи, що авторське право охороняє “саме форму вираження думки — formam non substantiam, залишаючи вільними самі ідеї”.

“Позовна заява... представляє собою унікальну юридичну симфонію, де кожен елемент — від витонченого формулювання правової позиції до архітектоніки аргументації — є плодом авторської творчості правника”, — йдеться у відповіді.

Згідно з позицією лікарні, подання позову — це не просто процесуальна дія, а акт творчості, який не підлягає публічному розголошенню через правовий щит авторського права.

Конструктив Ньюс ж у своєму запиті обґрунтувало, що йдеться не про твір мистецтва, а про документ, створений у межах виконання публічного завдання бюджетною установою. Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону “Про доступ до публічної інформації”, не може бути обмежено доступ до інформації про витрати бюджетних коштів, а позов, що запитувався, саме про це й свідчить.

Втім, на цей аргумент лікарня взагалі не відповіла, натомість наголосивши на витонченості та інтелектуальній глибині юридичного документа.

“Подібно до того, як lex specialis derogat generali (спеціальний закон має перевагу над загальним), так і індивідуальний авторський стиль юриста надає позовній заяві того неповторного правового звучання...”

Крім того, вказано, що позовна заява створена адвокатом для КНП «Міська клінічна лікарня №10» “з оригінальним підходом до аргументації та структуризації викладу”, а тому є об’єктом спільної інтелектуальної власності адвоката та закладу (відповідно до ст. 429 ЦК України).

Це — без перебільшення, найоригінальніша відповідь на інформаційний запит за весь час існування агентства.

Незалежно від стилістичних оздоблень та риторичних конструкцій у відповіді розпорядника, позовна заява, подана комунальним закладом у межах виконання функцій, пов’язаних з розпорядженням бюджетними коштами, не підпадає під обмеження доступу відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зміст документа не становить комерційної, службової чи іншої таємниці, а посилання на авторське право щодо процесуального документа, створеного у межах публічного завдання, не має правового підґрунтя. Тому, нам доведеться звернутись до суду для захисту прав наших журналістів))