КСЦ ВС роз’яснив, що збереження арешту за відсутності виконавчого провадження та можливості примусового виконання є невиправданим втручанням у право власності

Збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника, оскільки необґрунтовано обмежує його право користування та розпорядження належним на праві власності майном

10 грудня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Індустріального ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов’язання вчинити певні дії, заінтересовані особи: Індустріальний ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ПАТ «Фідобанк». 

На обґрунтування заявлених вимог заявник посилалася на те, що виконавчий лист, за яким вона є боржником, повернено стягувачу у зв’язку з завершенням виконавчого провадження, строк пред'явлення його до примусового виконання сплив, проте залишився чинним арешт щодо її майна. Відомостей про наявність будь-яких відкритих виконавчих проваджень, за якими вона є боржником, немає. Відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання свідчить про безпідставність продовження дії арешту.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні скарги, посилаючись на те, що виконавчий документ, повернений стягувачу, дає стягувачу право на повторне звернення до виконавчої служби за примусовим виконанням рішення суду. Заявник не надала до суду доказів, що сума боргу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження за виконавчим листом сплачено. 

ВС не погодився з такими висновками судів, судові рішення скасував, скаргу задовольнив частково з огляду на таке. 

Законодавство не передбачає обов’язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків. 

Частиною 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років. 

У цій справі судове рішення, на виконання якого накладався арешт на майно заявника, не перебуває на примусовому виконанні понад 9 років, строк пред’явлення до виконання виконавчого листа сплив та не був поновлений. Майнових претензій стягувач до заявника не пред’являє. 

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. 

ВС виснував, що збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника, що позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном. 

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 202/5715/24 (провадження № 61-15823св24) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/132590285