КГС ВС зазначив, щодо правової природи грошової винагороди арбітражного керуючого/ліквідатора

Вимоги щодо сплати грошової винагороди не є грошовим зобов’язанням боржника перед кредитором, а мають свій окремий, відмінний від розгляду вимог кредиторів порядок їх вирішення, визначений КУзПБ. Грошова вимога ліквідатора не може бути визнана як поточні вимоги до боржника

У провадженні господарського суду на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас», в якій у 2018 році Окряк А. В. призначений ліквідатором. 

Західний апеляційний господарський суд постановою від 14.02.2024 відсторонив арбітражного керуючого Окряка А. В. від виконання повноважень ліквідатора, залишивши тимчасово виконання обов’язків, і пізніше призначив нового ліквідатора — Опришка О. З. 

У процесі розгляду справи про банкрутство господарські суди розглядали звіт Окряка А. В. про винагороду: у січні 2025 року суд першої інстанції затвердив винагороду в сумі 781 996,00 грн, у квітні 2025 року апеляційний суд скасував це рішення і затвердив винагороду частково, зменшивши її до 430 059,90 грн. 

Окряк А. В. (як фізична особа) звернувся до суду з вимогою про визнання його винагороди поточними грошовими вимогами до банкрута. 

Місцевий господарський суд відмовив Окряку А. В. у задоволенні заяви про визнання його поточних грошових вимог відносно ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» та відхилив кредиторські грошові вимоги, з чим погодився суд апеляційної інстанції. 

Судові рішення мотивовані тим, що вимоги щодо сплати грошової винагороди розпорядника майна та ліквідатора не є грошовим зобов’язанням боржника перед кредитором, а мають свій окремий, відмінний від розгляду вимог кредиторів порядок їх вирішення, визначений КУзПБ.

ОЦІНКА СУДУ 

У цій справі арбітражний керуючий, який виконував обов’язки розпорядника майна боржника та ліквідатора банкрута у справі і був відсторонений від виконання обов’язків внаслідок задоволення скарги кредитора боржника на дії та бездіяльність ліквідатора, звернувся із заявою про визнання грошових вимог до боржника, які складаються з несплаченої суми грошової винагороди арбітражного керуючого, які він вважає поточними грошовими вимогами. 

КГС ВС наголосив, що поточні вимоги кредитора − це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. 

Крім цього, в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов’язання зі сплати обов’язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав. 

Вимоги щодо сплати грошової винагороди не є грошовим зобов’язанням боржника перед кредитором, а мають свій окремий, відмінний від розгляду вимог кредиторів порядок їх вирішення, визначений ст. 30, 61 КУзПБ. 

КУзПБ визначає декілька джерел отримання арбітражним керуючим грошової винагороди під час виконання повноважень у процедурі банкрутства: за рахунок авансу від заявника або, якщо аванс вичерпано, за рахунок коштів від господарської діяльності, продажу незаставного майна боржника чи фонду, створеного кредиторами. 

КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що грошова винагорода ліквідатора не може бути визнана як поточні грошові вимоги до боржника. До того ж у разі набуття статусу кредитора у справі арбітражний керуючий, відсторонений від участі у справі внаслідок задоволення скарги кредитора на його дії та бездіяльність, отримає процесуальну можливість впливати на хід ліквідаційної процедури шляхом оскарження судових рішень, що не відповідає меті відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень. 

У питанні визначення розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство КГС ВС наголосив, що господарські суди мають досліджувати не тільки період здійснення процедури, а й які фактичні дії вчиняв ліквідатор, та чи дійсно такі дії потребували саме стільки часу на їх вчинення, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура. 

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, КГС ВС погодився з його висновком про часткове затвердження звіту арбітражного керуючого Окряка А. В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас». 

КГС ВС не встановив порушення чи неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права, судові рішення у цій справі залишено без змін. 

Детальніше з текстом постанови від 15.10.2025 у справі № 11/Б-664 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/131390824