КГС ВС визнав, що спір щодо свідоцтва на ТМ фізичної особи не підлягає розгляду в господарському суді

Вимога про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку, власником якої є фізична особа, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Належним відповідачем щодо такої вимоги має бути саме власник свідоцтва як фізична особа, а не фізична особа – підприємець. Такі спори підлягають вирішенню в загальних судах. 

КГС ВС розглянув касаційну скаргу ФОП-2 у справі за позовом ФОП-1 до ФОП2 та УКНОІВІ з позовом про визнання права попереднього користувача на знак для товарів і послуг (торговельну марку), який охороняється свідоцтвом України, до дати подання заявки, а також визнання недійсним цього свідоцтва. 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ 

Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у вирішенні питання щодо наявності (відсутності) права попереднього користувача за позивачем на торговельну марку за свідоцтвом України № Інформація-1 і, як наслідок, визнання недійсним спірного свідоцтва. 

Як з’ясовано у справі, власником торговельної марки за спірним свідоцтвом на час вирішення спору є фізична особа, що використовує торговельну марку в підприємницькій діяльності як фізична особа – підприємець (ФОП-2). 

Місцевий господарський суд ухвалив рішення, залишене без змін судом апеляційної інстанції, яким у задоволенні позову відмовив. 

ОЦІНКА СУДУ

 Частина 1 ст. 500 ЦК України визначає умови виникнення в особи права попереднього користувача на торговельну марку. 

Для оцінки обсягу права попереднього користувача необхідно брати до уваги не тільки фактичне використання торговельної марки, а й зроблені до цього приготування. 

Доводячи належність права попереднього користування, позивач повинен використовувати докази, які свідчать про добросовісне використання знака або серйозну підготовку до такого використання. 

Якщо стороною у справі не доведено обставин, що свідчать про добросовісне використання нею торговельної марки або здійснення значної та серйозної підготовки до такого використання до дати подання іншою стороною заявки на цю марку, суд не має підстав для висновку про наявність в особи права попереднього користування на торговельну марку. 

Суди попередніх інстанцій, дослідивши надані позивачем та наявні в справі матеріали, встановили, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами здійснення значної та серйозної підготовки для використання саме знака ФОП-2.

КГС ВС з такими висновками попередніх судових інстанцій погодивсяі залишив без змін судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права попереднього користувача на торговельну марку. 

Водночас КГС ВС скасував судові рішення в частині вимог щодо визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку та закрив провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 235 ГПК України, зазначивши, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що ця вимога позивача не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки власником свідоцтва, яке визнається недійсним (за встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами), є не відповідач у справі, а фізична особа. 

Така вимога стосується позбавлення фізичної особи права власності на торговельну марку шляхом визнання недійсним свідоцтва, і тому належним відповідачем має бути саме власник свідоцтва – фізична особа, а не фізична особа – підприємець. 

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 17.06.2025 у справі № 910/4461/23 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/128275685