КГС ВС щодо обов’язку апеляційного суду мотивувати поновлення строку на апеляційне оскарження

Апеляційний суд при поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження зобов’язаний навести обґрунтований мотивований висновок щодо поважності причин пропуску строку. Формальна вказівка на наявність поважних причин без їх оцінки є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 256 ГПК України і є самостійною підставою для скасування як постанови апеляційного суду, так і ухвали про поновлення строку й відкриття апеляційного провадження з направленням справи на стадію вирішення питання про його відкриття.

У межах справи про банкрутство ТОВ «Фруктовий світ», яке перебувало на стадії ліквідації, ліквідатор встановив факт перерахування у 2015 році з рахунку товариства на користь ОСОБА_1 коштів з призначенням платежу «повернення позики зг. Дог. позики від 04.06.2015». Посилаючись на відсутність первинних документів, що підтверджують правові підстави для такого перерахування та реальність господарської операції, ліквідатор у жовтні 2025 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 цих коштів як безпідставно набутих (ст. 1212 ЦК України).

Місцевий господарський суд позов задовольнив (рішення від 18.11.2025). 

Апеляційний господарський суд задовольнив клопотання ОСОБА_1, поновив пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження з причин необізнаності апелянта про розгляд справи, перебування за межами України та отримання оскаржуваного рішення його представником лише 09.02.2026 (ухвала від 05.03.2026) і розглянув справу по суті (постанова від 05.05.2026). За наслідками розгляду апеляційної скарги суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та здійснив поворот виконання скасованого судового рішення. 

Ліквідатор ТОВ «Фруктовий світ» звернувся з касаційною скаргою про скасування судових рішень апеляційної інстанції та передачу справи на новий розгляд зі стадії відкриття провадження, посилаючись на пп. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України й аргументуючи це, зокрема, безпідставним поновленням відповідачці строку на апеляційне оскарження. 

ОЦІНКА СУДУ

Право на апеляційний перегляд справи є гарантованою конституційною нормою (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), яка з метою дотримання принципу правової визначеності обмежується процесуальними строками, встановленими ст. 256 ГПК України (20 днів з дня складення повного тексту рішення). 

У цій справі повний текст рішення від 18.11.2025 складено 21.11.2025, у зв’язку з чим граничний строк оскарження сплив 11.12.2025, а звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою лише 02.03.2026 свідчило про його пропуск, що за приписами ч. 3 ст. 256 та ч. 1 ст. 119 ГПК України вимагало наявності об’єктивно поважних причин для його поновлення судом за заявою учасника. 

У постанові від 10.09.2025 у справі № 601/485/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

КГС ВС зазначив, що у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, наведені для обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи його поновлення не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. 

Процесуальне законодавство дає можливість апеляційному суду діяти на власний розсуд у вирішенні питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оcкарження, однак, виконуючи такі дискреційні повноваження, суд зобов’язаний обґрунтувати підстави ухвалення відповідного рішення. 

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об’єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, пов’язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. 

Постановляючи ухвалу від 05.03.2026 про поновлення ОСОБА_1 пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд вказав, що з доданих до апеляційної скарги документів вбачається за можливе поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження. Проте суд апеляційної інстанції взагалі не надав правової оцінки аргументам заявника апеляційної скарги щодо наявності підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, формально відкривши апеляційне провадження у справі. 

Апеляційний господарський суд не встановив поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не зробив мотивованого висновку щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку, не з’ясував, чи є правові підстави для його поновлення, чи не свідчить таке поновлення про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). 

За цих обставин КГС ВС дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, не навівши обґрунтованого мотивування для поновлення строку на апеляційне оскарження, зробив передчасний висновок про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, чим порушив вимоги ст. 6 Конвенції, ст. 256 ГПК України.

КГС ВС скасував постанову та ухвалу апеляційного господарського суду, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження. 

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 02.07.2026 у справі № 904/10560/17 (904/5656/25) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/137961540