КЦС ВС зазначив, що відшкодування шкоди за втрачене майно, вилучене як речовий доказ у кримінальному провадженні, здійснюється за рахунок Державного бюджету України

Відшкодування майнової та моральної шкоди за втрачене майно, вилучене як речовий доказ у кримінальному провадженні, здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не з рахунку органу досудового розслідування, який порушив правила зберігання такого майна. При цьому держава виступає відповідачем через відповідні органи державної влади, а кошти стягуються безпосередньо з Державного бюджету України 

13 серпня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ГУ Національної поліції в Одеській області (далі – ГУ НП в Одеській області) у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Одеській області, Приморського відділу поліції ГУ НП в Одеській області (змінив назву на відділ поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції в Одеській області), третя особа – ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області (далі – ДКС України), про стягнення майнової та моральної шкоди. 

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що під час обшуку у 2017 році було вилучено 52 600 дол. США, які належали її спадкодавцю. Після скасування арешту та ухвали суду про повернення цього майна органи досудового розслідування повернули лише 15 712 дол. США, тоді як решта коштів залишилася неповерненою, частина з них була визнана підробленою та вилучена з обігу. Позивач вважала, що невиконання судового рішення та бездіяльність правоохоронних органів призвели до заподіяння їй майнової та моральної шкоди. 

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив, мотивуючи тим, що грошові кошти, вилучені як речові докази, всупереч закону у встановлений законодавством 3-денний строк не були передані на зберігання, а тому вимоги позивача в частині стягнення на її користь майнової шкоди у заявленому розмірі підлягають задоволенню. Крім того, враховуючи значний розмір майнової шкоди, тривалий час, протягом якого не виконувалась ухвала про скасування арешту на майно та повернення грошових коштів, суд вважав доведеною заподіяну позивачу моральну шкоду в заявленому розмірі та вважав такий розмір справедливим. Присудженні позивачу грошові кошти суд ухвалив стягнути з рахунків ГУ НП в Одеській області. 

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд зазначив, що суди дійшли правильних висновків про те, що позивач має право на відшкодування майнової шкоди за вилучене під час обшуку майно, оскільки вилучені грошові кошти в іноземній валюті не в повному обсязі були повернуті внаслідок порушення правил зберігання такого майна та його подальшого зникнення. 

Верховний Суд також погодився із висновками судів про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у заявленому нею розмірі. 

Верховний Суд виснував про наявність підстав для зміни порядку стягнення коштів на відшкодування шкоди, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, незважаючи на те, що позивач просила стягнути суми коштів з Державного бюджету України, стягнув їх з рахунків ГУ НП в Одеській області як розпорядника (одержувача) бюджетних коштів. 

Суд касаційної інстанції закцентував, що у разі втрати чи неповернення стороною кримінального провадження вилученого майна, що було визнано речовим доказом, відшкодування завданої шкоди здійснюється безпосередньо з Державного бюджету України, а не з рахунків окремого органу державної влади. 

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 13 серпня 2025 року у справі № 521/8236/23 (провадження № 61-638св25) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/129553851.