КЦС ВС зазначив, що після смерті набувача за договором довічного утримання раніше за відчужувача його права та обов’язки переходять до спадкоємця, а сам договір залишається чинним, якщо відчужувач за життя не вимагав його розірвання

У разі смерті набувача за договором довічного утримання раніше за відчужувача виникає правонаступництво щодо майна і обов'язків за договором. Якщо спадкоємець прийняв спадщину після смерті набувача, подавши відповідну заяву, до нього переходять права на майно та обов'язки за договором довічного утримання. При цьому, якщо відчужувач за життя не заявляв про неналежне виконання умов договору й не звертався до суду щодо його розірвання, немає підстав вважати договір невиконаним 

30 липня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом та припинення обтяження.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що у травні 2003 року між ОСОБА_4 (відчужувач) та ОСОБА_3 (набувач) був укладений договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності квартиру, а остання зобов’язалась довічно утримувати відчужувача. ОСОБА_3 є матір’ю позивача. Після смерті матері, позивач у встановлений законом строк фактично прийняла спадщину, подавши до державної нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини. Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа нотаріусом не заводилась. Станом на час смерті ОСОБА_4 договір довічного утримання був чинним. Постановою державного нотаріуса від 02 грудня 2023 року відмовлено у видачі на ім’я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на квартиру, так як ОСОБА_4, відчужувач за договором довічного утримання, померла, тому відсутні підстави видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, набуте за договором довічного утримання (догляду), у зв’язку зі смертю набувача. 

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову, оскільки набувач за договором довічного утримання ОСОБА_3 померла раніше відчужувача, а тому відповідно до ст. 757 ЦК України обов’язки за договором довічного утримання мала виконувати спадкоємець набувача, тобто позивач. Проте позивач не надала доказів, що вона виконувала умови договору. 

Верховний Суд не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, скасував їх та ухвалив нове рішення, яким позов частково задовольнив, з огляду на таке. 

Оскільки набувач померла раніше відчужувача, то у такому разі виникає правонаступництво щодо майна, яке стало власністю набувача, а також обов’язків, що складали зміст обов’язку набувача за договором довічного утримання (ч. 1 ст. 757 ЦК України). 

У п. 7.8. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначено, що у разі смерті фізичної особи — набувача за договором довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду) нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис з посиланням на ст. 757 ЦК України. Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть. 

Позивач у встановленому законом порядку звернулася із заявою до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті набувача ОСОБА_3, яка померла раніше відчужувача ОСОБА_4, тобто свідомо прийняла рішення про прийняття усіх прав та обов’язків, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Отже, до позивача, крім обов’язків за договором довічного утримання, перейшло право на спадкове майно, яке залишилося після смерті її матері, з часу відкриття спадщини. 

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). 

Суди не звернули уваги на те, що за життя ОСОБА_4 не заявляла про неналежне виконання ОСОБА_3 чи її правонаступником ОСОБА_1 умов укладеного договору та не зверталася до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання. 

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 336/13057/23 (провадження № 61-4001св25) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/129213112