КЦС ВС роз’яснив, що працівник зобов'язаний довести факт мобінгу та примусовості звільнення належними доказами

КЦС ВС роз’яснив, що працівник зобов'язаний довести факт мобінгу та примусовості звільнення належними доказами

Звільнення працівника за угодою сторін є правомірним за наявності дійсного волевиявлення обох сторін. Працівник зобов'язаний довести факт мобінгу та примусовості звільнення належними доказами. Неідентифіковані аудіозаписи, односторонні службові записки та пізні звернення не підтверджують мобінгу. Власноручна заява про звільнення без відкликання та відсутність доказів психологічного тиску підтверджують законність припинення трудового договору за взаємною згодою

22 січня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яку подано представником у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод» (далі – ДП «Харківський бронетанковий завод»), третя особа – Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. 

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що вона працювала на підприємстві провідним інженером відділу обліку результатів служби якості, мала бездоганну трудову дисципліну та неодноразово заохочена. Зміна керівництва у 2023 році спричинила цькування її з боку в. о. начальника відділу ОСОБА_3, яка систематично принижувала її честь та гідність, перешкоджала виконанню службових обов’язків, використовувала нецензурну лексику та примушувала звільнитись. Позивач неодноразово усно та письмово зверталась до керівництва та профспілки, але її звернення ігнорували. 29.04.2024 їй було висунуто вимогу звільнитися та вручено заздалегідь підготовлений наказ про звільнення «за угодою сторін», хоча жодної угоди фактично не було укладено. 

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вказуючи на те, що позивач не надала доказів систематичних, тривалих та умисних дій (цькування) з боку роботодавця, а відтак факт мобінгу є недоведеним.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначив, що ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивач не навела належних і допустимих доказів застосування до неї мобінгу, який, за її твердженням, став причиною звільнення. 

Верховний Суд погодився з висновками судів, однак змінив мотивувальні частини судових рішень, вказав, що суди не врахували того, що у справах про встановлення (підтвердження) факту мобінгу позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що мали місце такі події / обставини. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. 

Оскільки наведені позивачем фактичні дані, на які вона посилалась як на підтвердження того, що відносно неї мав місце мобінг, не було підтверджено під час судового розгляду, а позивач не спростувала факт власноручного написання нею заяви про звільнення та належності їй підпису на заяві, заяву про звільнення не відкликала, на звільнення через факти мобінгу щодо неї у заяві не посилалась, доказів, що станом на момент звільнення за угодою сторін було відсутнє відповідне волевиявлення позивача на звільнення за цією підставою не навела, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову. 

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 22 січня 2026 року у справі № 642/2981/24 (провадження № 61-1269св25) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/133653293