КАС ВС про відсутність у виконавця обов’язку перевіряти цільове призначення рахунків боржника до накладення арешту

Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов’язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 указаного Закону такий обов’язок покладає на банк – саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт коштів, зобов’язаний повідомити виконавця та повернути постанову про арешт коштів боржника без виконання. Водночас обов’язок виконавця полягає у знятті арешту з коштів на рахунку боржника саме за умови надання документального підтвердження, що відповідний рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, банком або боржником.

14 серпня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 320/14377/23 за позовом АТ «НАЕК «Енергоатом» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи — WK Energo GmbH, про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт коштів на суму 120517,89 євро.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ 

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у якому просило визнати протиправними дії головного державного виконавця щодо прийняття постанови від 21 лютого 2023 року ВП №68334277 у межах зведеного виконавчого провадження №68517235 про арешт коштів ДП «НАЕК «Енергоатом» на суму 120517,89 євро. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних постанови та дій державного виконавця, оскільки арештовані кошти відповідно до вимог законодавства перебували під забороною накладення арешту і виконавче провадження № 68406144 не було об’єднано із зведеним виконавчим провадженням № 68517235. 

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін. Суди попредніх інстанцій виходили з того, що дії державного виконавця щодо примусового стягнення коштів вчинено відповідно до вимог закону, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. 

Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій- без змін. 

ОЦІНКА СУДУ 

Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов’язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 указаного Закону такий обов’язок покладає на банк — саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт коштів, зобов’язаний повідомити виконавця та повернути постанову про арешт коштів боржника без виконання. 

Водночас обов’язок виконавця полягає у знятті арешту з коштів на рахунку боржника саме за умови надання документального підтвердження, що відповідний рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, банком або боржником. 

Документального підтвердження, що рахунок позивача має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, відповідачу надано не було. Таким чином, під час винесення оскаржуваної постанови головний державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, оскільки, з огляду на установлені судами у цій справі обставини, він не мав документального підтвердження, що відповідний рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. 

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 серпня 2025 року у справі №320/14377/23 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129537512