До кого і як суди можуть застосовувати ЗУ «Про амністію»

До кого і як суди можуть застосовувати ЗУ «Про амністію»

«Закон України «Про амністію у 2016 році» не містить визначення поняття «непрацездатні діти», а тому дане поняття слід застосовувати у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», - вказав ККС ВС у справі №703/799/18.

Згідно з матеріалами справи: засудженого визнано винним у наїзді на задню частину причепа. Рухаючись по дорозі, водій "Volkswagen Passat" порушив ПДР, був неуважним і не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на зміни на дорозі. Засуджений не побачив виниклу перешкоду - трактор з причепом, який рухався по смузі його руху в попутному напрямку, хоча об'єктивно водій «Volkswagen Passat» здатний був виявити перешкоду. У зв'язку з цим, він не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості до зупинки свого транспортного засобу і не дотримувався безпечної дистанції, через що скоїв наїзд на задню частину зазначеного причепа.

В результаті аварії було кілька потерпілих, а пасажир автомобіля «Volkswagen Passat» отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні. Водія «Volkswagen Passat» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. З обвинуваченого стягнули на користь потерпілих відшкодування матеріальної шкоди, витрат на правову допомогу адвоката, за проведення експертизи.

Захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, яку Черкаський апеляційний суд задовольнив частково. Покарання водієві «Volkswagen Passat» дещо змінили - 4 роки позбавлення волі та 2 роки позбавлення права на керування транспортними засобами. Захисника це не влаштувало.

Він подав касаційну скаргу.

Захисник просив змінити вирок апеляційного суду, звільнити обвинуваченого від основного та додаткового покарання на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Захисник вважає, що на його підзахисного поширюються вимоги зазначеного пункту та Закону, оскільки обвинувачений має матір, яка на час скоєння злочину досягла 70-річного віку, а також сестру з третьою групою інвалідності, яка є непрацездатною, що відповідає вимогою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позиція ВС:

Суд зазначає, що позиція апеляційного суду при скасуванні вироку суду першої інстанції в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання ґрунтується на тому, що у обвинуваченого є рідна сестра, яка є інвалідом 3 групи, а зазначена група інвалідності у зв'язку з роз'ясненням Міністерства юстиції України є обмеженою, що ніяким чином не можна ототожнювати з непрацездатністю. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції наполягає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про можливість застосування в даному випадку Закону України «Про амністію в 2016 році».

Однак ВС наполягає: дане твердження суду апеляційної інстанції є помилковим.

ВС нагадує: визначено категорії осіб, які підлягають звільненню від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК. Дані особи повинні мати на день набрання чинності цим Законом одного або двох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що у цих батьків немає інших працездатних дітей.

У обвинуваченого є мати, якій на момент скоєння ним злочину, виповнилося 75 років. Рідна сестра обвинуваченого - інвалід 3 групи.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого ст. 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону.

Ключовим у відмінності працездатних осіб від непрацездатних осіб є здатність особи до «активної трудової діяльності». Непрацездатні особи - це особи, які позбавлені здатності виконувати всі або окремі види роботи (за станом здоров'я). Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відносить до непрацездатних осіб, зокрема осіб з інвалідністю. Встановлення групи інвалідності (будь-якої) свідчить, що особа належить до категорії «непрацездатних осіб».

Суд приходить до висновку: Закон України «Про амністію у 2016 році» не містить визначення поняття «непрацездатні діти», а тому слід застосовувати Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене, рідна сестра обвинуваченого, яка згідно з довідкою до акту огляду МСЕК є інвалідом 3 групи, у розумінні п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» є непрацездатною особою.

Таким чином, у обвинуваченого є підстави для застосування до нього п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності Законом про амністію.

Виходячи з наведеного, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та наслідки, що настали від нього, а також конкретні обставини кримінального провадження, зокрема те, що протиправні дії винного були пов'язані з грубим порушенням вимог Правил дорожнього руху України, що призвело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настала смерть потерпілого. Це все свідчить про те, що звільнення обвинуваченого від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не сприятиме його виправленню та попередженню нових кримінальних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, а тому колегія суддів відповідно до вимог статей 50, 65 КК не вбачає підстав для звільнення від додаткового покарання на підставі акта амністії.

В наслідок вищесказаного, ККС ВС постановив касаційну скаргу захисника обвинуваченого задовольнити частково, вирок Черкаського апеляційного суду змінити, в іншому вирок апеляційного суду залишити без змін. Тим самим, звинувачений звільняється від основного покарання, але не від додаткового.