Боржник в особі ліквідатора не є належним суб’єктом звернення у справах про покладення солідарної відповідальності до учасників товариства, які не повністю внесли вклад

КГС ВС у межах справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Інформація_1» (далі – Товариство, боржник) розглянув касаційну скаргу ОСОБИ_1 на рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, ухвалених за заявою боржника в особі ліквідатора – арбітражного керуючого, про покладення солідарної відповідальності на засновників боржника ОСОБИ_1 та ОСОБИ_2, які вибули зі складу учасників Товариства, за зобов’язання боржника у межах вартості невнесених ними часток вкладів до статутного капіталу Товариства.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Місцевий господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задовольнив частково.

Судові рішення мотивовані наявністю підстав для солідарної відповідальності ОСОБИ_1 за зобов’язаннями боржника в межах несплаченої суми внеску до статутного капіталу Товариства, оскільки невиконання такого зобов’язання в період з 13.10.2017 до 15.02.2018 призвело до неплатоспроможності боржника та визнання останнього банкрутом у цій справі. У задоволенні вимог до ОСОБИ_2 відмовлено з огляду на внесенням нею платежу в статутний капітал Товариства.

ОЦІНКА СУДУ

За змістом ч. 4 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» інтереси кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю захищені можливістю кредиторів звернутися з вимогами до учасників товариства, які не повністю внесли свої вклади.

Приписи зазначеної норми направлені на захист порушених прав та інтересів саме кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю у правовідносинах за його зобов’язаннями перед кредиторами.

У правовідносинах щодо покладення за правилами ч.4 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» на учасників товариства, які не повністю внесли вклади, солідарної відповідальності за зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю перед його кредитором (кредиторами), право звертатись до зазначених учасників товариства на підставі вказаної норми з метою захисту порушених прав та інтересів кредиторів належить особі, чиї права та інтереси порушені, тобто кредитору.

Частина 4 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» ненаправлена на захист прав та інтересів товариства з обмеженою відповідальністю, а тому не надає цьому товариству, або особі, уповноваженій діяти від його імені та в його інтересах (відповідно до закону, статутних документів тощо), права звертатись до учасників товариства, які не повністю внесли вклади, у межах покладення на цих осіб солідарної відповідальності за зобов’язаннями товариства з обмеженою відповідальністю перед його кредиторами.

Ураховуючи викладене, а також той факт, що у спірних правовідносинах умежах покладення солідарної відповідальності за зобов’язаннями боржника до відповідачів, як учасників, які не повністю внесли вклади до статутного капіталу товариства боржника, за правилами ч. 4 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» звернувся позивач (боржник в особі ліквідатора – арбітражного керуючого), тобто особа, якій за законом не належить відповідне право звернення, Суд зробив висновок, що позивач не довів порушення його права чи безпосереднього законного інтересу у розумінні положень ст. 2, 4, 5 ГПК України, ст. 15, 16, ЦК України та ч. 4 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства», тому він є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.

КГС ВС касаційну скаргу задовольнив, скасував оскаржувані судові рішення та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 18.06.2024 у справі №910/15018/19 (910/16887/21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/120243202